This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 | ( <g/> те <g/> ) + інфінітив <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Ось <g/> , годі <g/> , дочко <g/> , | себе | неволити <g/> , та давай трохи спочинемо <g/> » ( <g/> Вас <g/> . <g/> ) <g/> ; « |
doc#4 | світу й гармонійности розчинення особи <g/> , | себе | <g/> , в гармонії світу <g/> . Назву умовно цей комплекс |
doc#81 | , ці особливості мого мислення й світобачення <g/> , | себе | підтримують <g/> . Знають про це знавці науки |
doc#40 | і зворотного себе <g/> : мене — до мене <g/> , тебе — з тебе <g/> , | себе | — на себе ( <g/> але в місцевому відмінку тут наголос |
doc#40 | і приростків <g/> . Наприклад <g/> , від займенника я <g/> , ти <g/> , | себе | <g/> , цей взагалі не можна витворити жадного слова |
doc#59 | не міняється й вірить в одну віру <g/> : у кулак <g/> » <g/> . | Себе | Божок уважає за « <g/> людину чину й волі <g/> » <g/> , бо він умів |
doc#68 | щодо вживання дієприкметників на -лий ( <g/> « <g/> | Себе | пригадалий вогонь <g/> » <g/> ! <g/> ) <g/> . </p><p> Та поетистичний Стус не |
doc#68 | , але все таки виразно цитатні <g/> . У Стуса - « <g/> | Себе | на думці вже ловлю <g/> , що і не жив <g/> , а вже нажився <g/> » <g/> , - у |
doc#84 | це не перешкоджає їм називати табір морським <g/> , а | себе | почувати морськими вовками <g/> . Крім них <g/> , на |
doc#4 | — страшний <g/> , і поетка уявляє його не як трі- юмф <g/> , а | себе | не пишною нареченою Господньою <g/> , а « <g/> закуреною <g/> , |
doc#94 | йти назустріч своїм мукам і загибелі <g/> , активно | себе | руйнувати й нищити <g/> . </p><p> Функцією книги було |
doc#59 | . Вона розумна <g/> , глибока <g/> , вона вміє аналізувати | себе | і інших <g/> . Зі свого безґрунтянства </p><p> вона робить |
doc#16 | або пише <g/> » ( <g/> с. 47 <g/> ) <g/> ; « <g/> Але масова людина почувала б | себе | пропащою <g/> , якби занурилася в дискусії <g/> , тому |
doc#81 | . Є люди <g/> , що взагалі не можуть жити <g/> , не бачачи | себе | відбитим в інших <g/> . ( <g/> Такою дзеркальною людиною |
doc#92 | mirror-man <g/> . Він не міг жити інакше <g/> , як бачачи | себе | віддзеркаленим в інших <g/> . Це була його хвороба <g/> , |
doc#99 | старомодно — шляхом <g/> , у подібній ситуації бачив | себе | не хто інший <g/> , а ще Шевченко <g/> . ( <g/> Тільки і це тоді ще |
doc#27 | « <g/> козакофільського оточення <g/> » <g/> , в якому бачив | себе | Куліш <g/> , а про єдність головної концепції <g/> . </p><p> Про |
doc#81 | парти <g/> , було неусвідомленою приємністю бачити | себе | силою обставин висуненим у провід <g/> . Не я рвався |
doc#92 | людиною дзеркального типу <g/> , що хоче бачити | себе | в захоплених очах інших — mirror-man <g/> , він |
doc#4 | життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить | себе | « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з |