Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Ось найважливіші з них <g/> : українську мову <g/> , а також історію й географію України мусять викладати в школах ( <g/> 9 березня 1919 р. <g/> , Третій з'їзд Рад <g/> ) <g/> ; — у всіх державних установах і закладах українська мова мусить бути допущена нарівні з російською ( <g/> 21 лютого 1920 р. <g/> , ВУЦВК <g/> , і 2 травня 1920 <g/> , Четвертий з'їзд Рад <g/> ) <g/> ; — українські дисципліни мусять викладатися в учительських семінаріях і на вчительських курсах ( <g/> 4 травня 1920 <g/> , Народний Комісаріат Освіти <g/> : “ <g/> не в старому <g/> , переважно філологічному напрямкові <g/> , а стати джерелом живого зрозуміння сучасного соціально-економічного і культурно-побутового стану України <g/> ” <g/> , “ <g/> Збірник <g/> ” травень 2-12 <g/> , 1920 <g/> , ч. 9 <g/> , 220 <g/> ) <g/> ; — українська мова мусить бути запроваджена як предмет у школах і повинна вживатися в державних закладах та установах ( <g/> 21 вересня 1920 <g/> , Раднарком <g/> )
doc#69 Порівняння з іншими слов'янськими мовами могло б наштовхнути на єретичні думки <g/> , але порівнювано українську мову тільки з російською ( <g/> іноді з причіпкою білоруської <g/> ) <g/> , вириваючи з контексту інослов'янських і сусідніх мов <g/> .
doc#72 1924 року з'явилася “ <g/> Грамматика русскаго языка <g/> ” за редакцією Євменія Сабова ( <g/> між іншим <g/> , 1923 року він обстоював відрубну літературну мову <g/> , сперту на місцеві говірки <g/> , виступаючи і проти української і проти російської <g/> ) <g/> .
doc#72 Як подає ЕУ ( <g/> 1,997 <g/> ) за чеського періоду в краю виходило 62 українські періодичні видання <g/> , 39 російських <g/> , 34 угорські і 13 чеських <g/> .
doc#72 В інші роки кількість українських газет становить приблизно третину російських <g/> , а в кількох випадках — зокрема коли йде про наклади — падає до однієї п'ятої <g/> .
doc#26 ) </p><p> У вступному розділі Шевченко міркує — кажучи термінологією сучасних мовно-літературних дискусій на Україні — про « <g/> безперспективність <g/> » української мови <g/> , іншими словами <g/> , про твердження <g/> , що українська мова повинна поступитися російській <g/> , а література цією мовою приречена на зникнення <g/> .
doc#72 Зовсім інакше у випадку української мови в колишній Російській імперії <g/> , де всі державні установи були російські <g/> , а інтеліґенція або зовсім не говорила по-українському <g/> , або <g/> , в кращому разі <g/> , при потребі могла відразу перейти на мову російську <g/> .
doc#62 <p> Корені Олени Теліги були і українські <g/> , й російські <g/> , але ті <g/> , другі <g/> , вона <g/> , так виглядає з її листів ( <g/> і творів <g/> ) <g/> , старанно ховала сама від себе <g/> , а тим самим і від усіх своїх друзів <g/> , коло яких було вперто і підкреслено українське <g/> .
doc#27 Впадає в око <g/> , що є кілька адресатів <g/> , до яких Куліш писав уперемішку обома мовами <g/> , часом українською <g/> , часом російською <g/> , без видимої причини <g/> , а подеколи були це й двомовні листи <g/> , з частиною однією <g/> , а другою частиною — другою мовою <g/> .
doc#65 Натомість перенесення всієї шкали соціяльних оцінок мовних фактів має вирішальне значення <g/> , іншими словами <g/> , втрата здатности оцінювати факти мови незалежно від іншої мови <g/> , в даному випадку російської <g/> , визначає собою ввесь напрям розвитку на майбутнє і веде до повного пристосування однієї мови до другої <g/> , аж до її влиття до цієї останньої <g/> .
doc#72 Він заторкував не тільки російськомовні кола <g/> , а й ті кола українців <g/> , де звичайно переходили на російську <g/> , коли доводилося говорити про речі <g/> , для яких у хатній українській мові не вистачало слів <g/> .
doc#9 Вони виробили собі свою мову і для культурної потреби <g/> , а ми переходимо зараз на російську <g/> , коли заводимо поважнішу бесіду <g/> !
doc#81 Талановитіші вибирали літературу — українську <g/> , бо вона тоді мала <g/> , здавалося <g/> , найширші перспективи <g/> , або російську <g/> , куди їх зачаровував маг і чудодій Олександер Білецький <g/> .
doc#40 Дарма <g/> , що українська мова знає деякі віддієслівні іменники з цим наростком ( <g/> частково як лексичні позики з російської <g/> , напр <g/> .
doc#53 Отже <g/> , схема розвитку літературних мов у їхній взаємодії з мовами розмовними серед східних слов'ян у межах Російської імперії уявлялася Потебні — у дуже спрощеному викладі — в трьох етапах <g/> : спершу дві мови <g/> , українська й російська <g/> , потім витворення однієї літературної <g/> , сказати б <g/> , надмови <g/> , потім унаслідок чимраз більшого наближення цієї останньої до мови власне російської <g/> , — потреба емансипації мови української <g/> .
doc#45 На прикладі Тютчева <g/> , що інтелектуально мислив французькою мовою <g/> , а поезію творив російською <g/> , поширено тезу про згубні впливи двомовности на певні види розумової активности ( <g/> 168дд <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> Від Білецького й Шамрая я навчився також того <g/> , що незабаром мало стати найгіршою єрессю й проявом націоналізму <g/> : поділу старого письменства східніх слов'ян на окремі течії <g/> , українську й російську <g/> , простого принципу єдности традиції на єдиній території <g/> , зв'язку землі з писаним словом <g/> , коли Іларіон належав до української традиції <g/> , а Лука Жидята до новгородсько-російської <g/> , « <g/> Слово о полку <g/> » було нашим твором <g/> , а не їхнім <g/> .
doc#72 Щось подібне спостерігаємо і в ділянці освіти загалом <g/> , а зокрема в шкільництві з “ <g/> місцевою мовою <g/> ” викладання <g/> , чи то українською <g/> , чи російською <g/> , чи русинською <g/> .
doc#83 найбільшої поразки <g/> , коли Україна втратила рештки політичної незалежности <g/> , коли літературною мовою України стала російська <g/> , що нею писали <g/> , скажімо <g/> , Капніст і автор Історії Русів <g/> , що нею
doc#72 <p> Тепер таку поставу рішуче відкидають <g/> , оскільки вона <g/> , мовляв <g/> , ховає в собі натяк на нижчий ступінь розвитку української культури й мови і передбачає їхнє заникання при змаганні з буцімто вищою культурою й мовою російською <g/> , як це зформульовано в “ <g/> теорії боротьби двох культур <g/> ” <g/> , яку офіційно приписувано Д. Лебедеві ( <g/> див <g/> .