Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#53 Отже <g/> , схема розвитку літературних мов у їхній взаємодії з мовами розмовними серед східних слов'ян у межах Російської імперії уявлялася Потебні — у дуже спрощеному викладі — в трьох етапах <g/> : спершу дві мови <g/> , українська й російська <g/> , потім витворення однієї літературної <g/> , сказати б <g/> , надмови <g/> , потім унаслідок чимраз більшого наближення цієї останньої до мови власне російської <g/> , — потреба емансипації мови української <g/> .
doc#83 найбільшої поразки <g/> , коли Україна втратила рештки політичної незалежности <g/> , коли літературною мовою України стала російська <g/> , що нею писали <g/> , скажімо <g/> , Капніст і автор Історії Русів <g/> , що нею
doc#45 В батьківському домі мовою щоденного вжитку була українська <g/> , у його власному в Харкові віддавна стала російська <g/> .
doc#81 Розмовною мовою в нашій установі була виключно російська <g/> .
doc#72 Це було тим легше <g/> , що впорядники взагалі не виявляли замилування до синонімів <g/> , щоб не творилося враження <g/> , що українська мова може бути багатша на слова й семантичні відтінки <g/> , ніж російська <g/> .
doc#25 Російська академія наук вибрала його своїм членом-кореспондентом головне на підставі цієї праці <g/> .
doc#72 Ще 1907 р. Російська Академія Науку Санкт- Петербурзі пробувала упорядкувати український правопис <g/> .
doc#72 Петренком ( <g/> “ <g/> Политика <g/> ” 109 <g/> ) <g/> ; в половині 1919 р. Всеросійський Виконавчий Комітет ( <g/> тобто політичне тіло Росії <g/> ) видав декрет “ <g/> Про об'єднання радянських Республік <g/> : Росії <g/> , України <g/> , Латвії <g/> , Литви й Білоруси для боротьби з міжнародним імперіалізмом <g/> ” ( <g/> “ <g/> Политика <g/> ” 11 <g/> ) <g/> , що б це не означало — чи політичний <g/> , чи воєнний союз <g/> ; російська армія окупувала країну ( <g/> вже 16 грудня 1917 р. верховний головнокомандувач збройних сил радянської Росії М. Криленко наказав припинити українізацію військових частин <g/> .
doc#74 Для нього не було таємницею <g/> , що за українськими вивісками на фасадах установ [ <g/> 96 <g/> ] по-старому крутиться російська бюрократична машина <g/> .
doc#45 Український журнал " <g/> Основа <g/> " <g/> , що виходив 1861-62 в Петербурзі <g/> , аж ніяк не належав до революційних видань <g/> , проте за ним пильно слідкували урядові чинники і російська консервативна преса <g/> .
doc#83 Тоді як російська культура свою церковну сторону доповнювала новою <g/> , технічно-світською <g/> , українська лишалася на старому місці <g/> .
doc#81 Та ще поза вузьким практицизмом була російська література <g/> , яку викладав Прозоровський <g/> , один з тієї породи безмежно відданих своїй справі вчителів російської мови й письменства <g/> , які безмежно захоплювалися своїм предметом і часто захоплювали своїх учнів <g/> .
doc#81 Це був дуже докладний <g/> , трирічний курс ( <g/> російська література мала два роки <g/> ) <g/> , і читав його Агапій Шамрай <g/> .
doc#25 Він заперечував „загальнопоширену думку про рясноту польонізмів <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 488 <g/> ) в українській мові <g/> , справедливо вважавши <g/> , що через те <g/> , „що польська літературна мова заснувалася на „малопольській <g/> ” говірці <g/> , найближчій до західніх говірок малоруського наріччя <g/> , і в наслідок многовікового спільного культурного життя поляків з малоросами <g/> , а також участи в польській літературі багатьох письменників малоруського походження <g/> , ця мова позичила з малоруського наріччя розмірно навіть більше елементів <g/> , ніж російська літературна мова <g/> ” ( <g/> 8 <g/> , 161 <g/> ) <g/> .
doc#72 Приміром <g/> , Чикаленко ( <g/> 343 <g/> ) пише <g/> : “ <g/> Хоч тоді [ <g/> 1903 <g/> ] <g/> , на мою думку <g/> , не можна було ставитися так гостро до того <g/> , що в українських родинах уживалася російська мова <g/> , бо тоді ж за українську мову позбавляли людей посад не тільки державних та земських <g/> , а й часом приватних <g/> ” <g/> .
doc#36 Скорше можна припустити <g/> , що це була російська мова <g/> , узвичаєна серед українських поміщиків другої половини XIX століття Є. Чикаленко <g/> , говорячи про 1903 рік <g/> , зауважує <g/> , що з поміщицьких родин на Україні в той час усього яких вісім уживали української мови в щоденному житті ( <g/> Шевельов <g/> .
doc#81 Російська мова була мовою панів <g/> , українська — селюків <g/> .
doc#72 На його думку <g/> , польонізми в українській мові небажані <g/> , зате побажані русизми ( <g/> там таки <g/> , 341 <g/> ) <g/> ; у нього викликає захват правильно підмічена суть нової політики — “ <g/> культурне зближення <g/> ” “ <g/> братніх народів <g/> ” ( <g/> там таки <g/> , 342 <g/> ) — чи не тому <g/> , що давало підставу уявити <g/> , як російська мова в майбутньому поглине українську <g/> . </p>
doc#69 Російська мова завдячує своє багатство змішуванню з церковнослов'янською <g/> , англійська — з латино-французькими елементами <g/> .
doc#71 Російська мова є з походження неоднорідна й тяжіє до закріплення різних елементів <g/> , що лежать у її основі ( <g/> тобто складника власне російського та складника церковнослов'янського <g/> ) за різними мовними жанрами <g/> .