Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> Близько значенням до цієї групи стоїть сполучник перше ніж ( <g/> і діялектні західньоукр <g/> .
doc#65 Історично беручи <g/> , твердість зберігається <g/> , коли і походить з о і здебільшого чергується з ним ( <g/> у нашому прикладі ножі <g/> ) <g/> , або в називному відмінку множини прикметників з -ые ( <g/> напр <g/> .
doc#25 Натомість в українській літературній мові <g/> , як і в південноукраїнських говірках <g/> , о нормально чергується з і ( <g/> ніж — ножа <g/> ) <g/> , воно наче розщепилося на ці два звуки <g/> , які одначе несуть ту саму функцію <g/> , так що в формі <g/> , наприклад дім мовець одразу і безпомилково впізнає тільки інший вияв форми дом ( <g/> у <g/> ) <g/> .
doc#65 Щонайменше зубні приголосні т <g/> , д. н <g/> , л можуть виступати перед і і в пом'якшеному варіянті ( <g/> приміром <g/> , н у слові ніжний <g/> ) і в твердому ( <g/> приміром <g/> , ніж <g/> ) <g/> .
doc#40 : « <g/> Звеліла молодиці стати на ньому ( <g/> ножі <g/> ) босою ногою проти тієї щоки <g/> , де самий дужчий опух <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#40 <p> Крім керування за допомогою названих прийменників <g/> , для другого ступеня характеристичні ще порівняльні конструкції з сполучниками ніж <g/> , аніж <g/> , як <g/> , напр <g/> .
doc#94 , з ножами <g/> , </p><p> З жерцями <g/> , з книгами <g/> , з войськами <g/> . </p><p> Книги поруч ножів <g/> , жерців <g/> , війська <g/> ! </p><p> Цей варіянт не ввійшов до остаточного тексту « <g/> Саула <g/> »
doc#94 Шевченко пише про те <g/> , як сталося знищення справедливого ладу носіями соціяльної нерівности <g/> : цар із своїми прибічниками з'являється </p><p> З дружинами <g/> , з огнем <g/> , з ножами <g/> , </p><p> З жерцями <g/> , з книгами <g/> , з войськами <g/> . </p>
doc#40 : читає рукопис <g/> , бере ніж <g/> , кидає камінь <g/> .
doc#40 Крім слів з основою на шелесний ( <g/> типу <g/> : ніж <g/> , ключ <g/> , каша <g/> , діжа <g/> , ложе <g/> , прізвище <g/> ) до мішаної групи належать також деякі іменники чоловічого роду з основою на -р <g/> , — конкретно ті назви осіб <g/> , що мають наголошений наросток -яр <g/> , напр <g/> .
doc#12 : столи <g/> , хати <g/> , ножі <g/> , коні <g/> , рожі <g/> , яблуні <g/> , двори <g/> , школярі <g/> , писарі <g/> .
doc#65 Причину виключення и на початку слова треба шукати в дуже типовому <g/> , але й дуже невідповідному <g/> , вже згадуваному нахилі до спрощення <g/> , який не бере до уваги ні справжнього сучасного стану мови <g/> , ні її історичного розвитку { <g/> Фактично такі " <g/> спрощення <g/> " почалися ще давніше <g/> , коли відкинено правописну систему Желехівського <g/> , що позначала пом'якшення приголосних перед і вживанням літери ї <g/> , на зразок хлїб <g/> , нїжний тощо проти ніж <g/> , лій тощо <g/> } <g/> .
doc#12 : тим то <g/> , буцім то <g/> , </p><p> е <g/> ) Частка же ( <g/> після попереднього голосного ж <g/> ) пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників і прислівників <g/> : аж <g/> , алеж <g/> , бож <g/> , авжеж <g/> , адже <g/> , аджеж <g/> , аніж <g/> , ніж <g/> , отож <g/> , отже <g/> , атож <g/> , також <g/> , теж щождо <g/> . </p>
doc#24 Нам здається <g/> , що причини цього треба шукати у темпераменті Любченка — письменника і людини <g/> , — далеко врівноваженішому і може більше обтяженому культурною виучкою <g/> , ніж <g/> , приміром <g/> , у Хвильового або Миколи Куліша <g/> .
doc#25 Михальчук показує <g/> , що це <g/> , поперше <g/> , фактично неправильно <g/> , бо українська мова має менше і <g/> , ніж <g/> , приміром <g/> , ті північноросійські говірки <g/> , що <g/> , зберігши старе и з вимовою і <g/> , водночас змінили Ҍ на і <g/> , — а також <g/> , що і в самій українській мові всі нові і не заступили втрати старого и <g/> , що вимовляється тепер радше як звук ряду е ( <g/> 3 <g/> , 49 <g/> ) <g/> .
doc#15 Тому і в Шевченка називні речення рясніші і застосування їх гнучкіше <g/> , ніж <g/> , приміром у Котляревського <g/> , над яким норми клясицистичної синтакси тяжіли ще до певної міри ( <g/> абстрагуюся тут <g/> , звичайно <g/> , від ступеня поетичної обдарованости <g/> ) <g/> .
doc#40 Сюди <g/> , приміром <g/> , належать <g/> : бич <g/> , біб <g/> , бібр <g/> , борщ <g/> , бриль <g/> , віл <g/> , вуж <g/> , гак <g/> , глист <g/> , гриб <g/> , ґвинт <g/> , дощ <g/> , дяк <g/> , жаль <g/> , жук <g/> , кіт <g/> , ключ <g/> , кнур <g/> , корж <g/> , кущ <g/> , лин <g/> , лист <g/> , меч <g/> , млин <g/> , ніж <g/> , піп <g/> , плач <g/> , плащ <g/> , плід <g/> , пліт <g/> , раб <g/> , серп <g/> , слон <g/> , сніп <g/> , стіл <g/> , стовп <g/> , хвіст <g/> , хлів <g/> , хорт <g/> , хрест <g/> , хрущ <g/> , хрящ <g/> , цар <g/> , чмир <g/> , чміль <g/> , шаг <g/> , шпиль <g/> , щит <g/> , щур <g/> …
doc#72 Такий стан — прикметна риса всіх радянських літератур того часу <g/> , 59 але людські втрати української літератури розмірно були вищі <g/> , ніж <g/> , скажімо <g/> , російської <g/> .
doc#40 Паляталізація гортанного г <g/> , задньопіднебінних к <g/> , ґ <g/> , х <g/> , середньо-піднебінних ш <g/> , ж <g/> , ч <g/> , дж і в головному губних п <g/> , б <g/> , ф <g/> , в <g/> , м не має самостійного значення і буває звичайно тільки тоді <g/> , коли безпосередньо за цими приголосними іде голосний переднього ряду і. Це є просто пристосування вимови цих приголосних до вимови наступного і. Скажімо <g/> , в словах гість <g/> , кіт <g/> , ґід <g/> , хід <g/> , шість <g/> , ножі <g/> , чітко <g/> , Джім <g/> , пір'я <g/> , біг <g/> , фірма <g/> , вітер <g/> , мілко можна було б записати вимову ( <g/> позначивши палаталізацію знаком ' над рядком <g/> ) так <g/> : г'іс'т' <g/> , к'іт <g/> , ґ'ід <g/> , х'ід <g/> , ш'іст' <g/> , нож'і <g/> , ч'ітко <g/> , Дж'ім <g/> , п'ірйа <g/> , б'іг <g/> , ф'ірма <g/> , в'ітер <g/> , м'ілко <g/> .
doc#48 Обличчя гостре — ніж <g/> , шия довга — уся характеристика <g/> , а решта — стисла конспірація <g/> » <g/> .