Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> Цілковито так <g/> , як прикметник <g/> , відміняються займенники який <g/> , такий <g/> , сякий <g/> , котрий <g/> , кожний <g/> , сам ( <g/> ий <g/> ) <g/> , всякий <g/> , жадний <g/> , інший <g/> , інакший <g/> , наш <g/> , ваш <g/> , їхній <g/> .
doc#45 Дещо пізніше <g/> , в 1896 <g/> , Леся Українка скаже про цілковите нерозуміння прагнень інтелігенції в народі потужними рядками <g/> : </p><p> Народ наш <g/> , мов дитя сліпеє зроду <g/> , </p><p> Ніколи світа-сонця не видав <g/> , </p><p> За ворогів іде в огонь і в воду <g/> , </p><p> Катам своїх поводарів оддав <g/> . </p>
doc#82 Вона і українські культурні процеси знала дуже мало <g/> , а вже що казати про наших <g/> , мовляв Шевченко <g/> , « <g/> со-узників <g/> » <g/> .
doc#28 чорний сум <g/> , безмовний жаль наліг </p><p> На берег наш <g/> , на скитські перелоги <g/> …
doc#40 : « <g/> I ріка у нас тепер як ріка <g/> , а не наш <g/> , простіть <g/> , перестрибок <g/> » ( <g/> Мурат <g/> .
doc#53 Далі подаються три молитви — Отче наш <g/> , Символ віри і молитва Єфрема Сирина <g/> , усі три вже цілковито церковнослов'янські <g/> , як уживалося в церковній практиці тогочасної російської православної церкви <g/> .
doc#63 Таким нам здається місце Самчукових епопей у літературі сьогоднішнього дня нашій <g/> .
doc#20 Лавріненкова була поруч нашої <g/> .
doc#11 Минув той час <g/> , коли була чеська проза читвом для підстаркуватих милих бабусь із чеськмовних містечок <g/> , а поза тими бабусями ніхто не знав ні « <g/> Бабічки <g/> » Божени Нємцової <g/> , ні « <g/> Песиголовців <g/> » Алоіза їраска <g/> , як нульовим був світовий курс наших « <g/> Батюшків <g/> » або « <g/> Волів <g/> » <g/> .
doc#84 Література і малярство наших останніх років дещо дали нам для зрозуміння наших « <g/> вічно-селянських <g/> » первнів <g/> .
doc#11 Якщо нема характерів <g/> , ідей <g/> , якщо фабула обернена на саму себе <g/> , якщо раз-по-раз — зараз покажу це <g/> , — монтаж чужорідностей <g/> , чому вся ця латанина <g/> , наче й не назвеш її будовою <g/> , — чому вона не розсипається <g/> , чому — читаєш далі і не кинеш — і дочитуєш <g/> , — і твориться певне враження міцної структури <g/> , і чому так твердо <g/> , як у шпенґлерівсько-вельфлінівському empor Готичного собору <g/> , формується висновок-підсумок <g/> , як скеля непорушний <g/> , як Лютерів « <g/> Die feste Burg ist unser Gott <g/> » <g/> , як наше « <g/> Гей не дивуйте <g/> , добрії люди <g/> » <g/> , як французька Марсельєза <g/> , і його вже сказав Тичина <g/> , сказав ще 1917 року <g/> : « <g/> Я — дужий народ <g/> , Я молодий <g/> » <g/> ? </p>
doc#58 <p> Ах <g/> , якби наші автори заглядали в словники й граматики <g/> !
doc#89 Наш Архипенко підсумовував стан речей ( <g/> не він перший це вигадав <g/> ) <g/> : « <g/> Мистецтво створене для всіх <g/> , але не всі створені для мистецтва <g/> » <g/> .
doc#63 Туди <g/> , куди веде нас діялектика літературного процесу <g/> , бо це відповідає і нашим бажанням <g/> , і нашим постулятам <g/> .
doc#52 Наведу тільки одне з них <g/> , щоб читач відчув посмак <g/> : « <g/> В ім'я слави наших прапорів і так званої " <g/> чести нашої батьківщини <g/> " ми душили <g/> , сікли й різали всіх наших сусідів <g/> , ширилися — і у вітчизні стверджувалося <g/> : важать наслідки <g/> » ( <g/> с. 596 <g/> ) <g/> .
doc#31 Так є з образом « <g/> олімпійців <g/> » <g/> , з образом « <g/> дон Квізадо <g/> » <g/> , що рухає історією <g/> , з образом азіятського ренесансу <g/> , з образом В. Коряка ( <g/> з яким Хвильовий ніби прощається <g/> , бо Хвильовий пішов уперед <g/> , а Коряк лишився <g/> , де був <g/> , щоб незабаром стати одним з головних супротивників Хвильового <g/> , зворушливий образ прощання Хвильового з власним минулим <g/> ) <g/> , з образом « <g/> темної нашої батьківщини <g/> » <g/> , з образом троглодитів і т. д. і т. д. </p><p> Так <g/> , не помилимося <g/> , якщо скажемо <g/> , що памфлети Хвильового не тільки не хаотичні <g/> , а високо організовані <g/> .
doc#55 <p> Серед наших братів-слов'ян найпослідовніше застосував фонетичний принцип для сербів <g/> , хорватів <g/> , босняків Вук Караджіч <g/> .
doc#40 : « <g/> Де не лилися ви в нашій бувальщині <g/> ?
doc#19 Поки інтелігенція наша буде без літературно-наукової мови <g/> , поти зневажатимуть нас по праву <g/> » <g/> , — писав Василь Мова в листі до Кониського <g/> .
doc#81 Дорога наша була недовга <g/> , три квартали <g/> , посередині її завили сирени на повітряну тривогу <g/> , і я інстинктивно зробив рух <g/> , ніби шукавши сховища <g/> .