Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Для багатьох стилів нової літератури типове <g/> , наприклад <g/> , дуже широке вживання особових дієслівних речень без підмета-займенника першої або другої особи ( <g/> " <g/> Йду <g/> .
doc#51 Його „Карта українських говорів <g/> ” ( <g/> 1933 <g/> ) і особливо неперевершений досі фонетичний опис української мови в її літературному варіанті і в різноманітності її говірок „Opis fonetyczny jȩzyka ukrainskiego <g/> ” ( <g/> 1932 <g/> ) йдуть за концепцією Ганцова <g/> , обґрунтовуючи її й перевіряючи на великому багатстві фактичного матеріалу <g/> , поглиблюючи її в деталях і збагачуючи додатковими доказами <g/> .
doc#29 Те <g/> , що тепер відчуваємо як « <g/> Березіль <g/> » <g/> , що розуміємо <g/> , кажучи про « <g/> Березіль <g/> » <g/> , — це були 5 ( <g/> словами — п'ять <g/> ) вистав Курбаса <g/> : збойкотоване « <g/> Золоте черево <g/> » <g/> , вибухові « <g/> Народній Малахій <g/> » <g/> , « <g/> Мина Мазайло <g/> » і « <g/> Диктатура <g/> » <g/> , нарешті <g/> , в похоронному мовчанні серед майже порожнього театру два тижні ( <g/> як колись — « <g/> Золоте черево <g/> » <g/> ) йшла « <g/> Маклена Ґраса <g/> » <g/> .
doc#22 Представники зла у п'єсі Жіроду такі ж довірливі <g/> , як вовк у казці про Червону Шапочку <g/> , і <g/> , не вагаючись <g/> , йдуть у пастку <g/> , наготовану їм графинею <g/> .
doc#19 Щоб здобути гроші <g/> , йдуть на брехню <g/> , крадіжку <g/> , підлість і зраду <g/> .
doc#22 І підкреслимо ще раз <g/> : мова <g/> , звичайно <g/> , йде не про наслідування і тим більше не про літературну крадіжку <g/> . </p>
doc#10 Далі перший запал прохолов <g/> , у Державному видавництві України <g/> , що взялось видавати словник <g/> , не вистачило нібито грошей на це <g/> , друкування дальших томів зволікалося <g/> , йшло безконечно мляво <g/> .
doc#63 -Ю. Ш. <g/> ) <g/> , простеливши атлас зеленавих хвиль <g/> , дорогих своїх коханців іздалека <g/> , й ішли до неї <g/> , з вітрами обійнявшись <g/> , напнувши вогнепері крила вітрил <g/> , розгорнувши тремтливі прапори <g/> , йшли до неї любаси - стрункі бригантини й чепурні корвети <g/> , йшли звідусіль — із Риги й Любека <g/> , з Генуї й Кадіксу <g/> , із старовинних королівських пристаней Нормандії та з далекого Ціпанґо й Сан-Домінґо <g/> » <g/> . </p>
doc#2 Тільки тепер відкривається вступ звуковим повторам ( <g/> У пОЛі кОЛос спОЛо- вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> Йди но <g/> , котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу Злотку <g/> !
doc#81 <p> Заважило в цій тривалості й відданості те <g/> , що було далі <g/> : високі осяги української культури — « <g/> Березіль <g/> » Курбасів <g/> , писання Миколи Хвильового <g/> , який <g/> , як на мене <g/> , йшов в одному річищі з Борисом Пільняком <g/> , але йшов глибше і цікавіше <g/> , вірші Павла Тичини ( <g/> який починався для мене не « <g/> Соняшними клярнетами <g/> » <g/> , а <g/> , поза хронологією <g/> , « <g/> Вітром з України <g/> » <g/> , який її подруга Єлизавета Бойко подарувала сестрі Вірі з написом « <g/> Аматорці української поезії <g/> » <g/> , прозою Юрія Яновського <g/> , відкриттям після нездарних перекладів Сологуба Шевченка в ориµіналі <g/> , а особливо <g/> , на перших кроках <g/> , відкриттям Лесі Українки з її поєднанням європейськости з українськістю <g/> .
doc#81 І все таки « <g/> Митька Щелкопьоров <g/> » — це <g/> , як на мене <g/> , йшло занадто далеко <g/> .
doc#63 Одні <g/> , здається мені <g/> , йдуть до доброї мети хибним шляхом <g/> , другі становлять ще тільки спроби <g/> .
doc#4 Звідти <g/> , найімовірніше <g/> , йде попередження цілости поезій короткими хронологічно- біографічними даними про поетку <g/> , так найлегше пояснюється й пересипання поезій кожного періоду фотографіями авторки того часу <g/> , від кокетної й може трохи самовпевненої панночки до мудрої й зосередженої в собі <g/> , втомленої життям і заспокоєної літньої жінки <g/> , на тлі малого радіо й кухонного начиння і творів малярства <g/> …
doc#81 <p> Аналіза моя <g/> , отже <g/> , йшла не вшир <g/> , а вглиб <g/> .
doc#19 <p> Довідуємося з листа <g/> , що письменник народився 1 січня 1842 року в одному з кубанських козацьких хуторів <g/> , що стояв над « <g/> Солодким Лиманом <g/> » ( <g/> звідси <g/> , очевидно <g/> , йде і основний псевдонім письменника —В. Лиманський <g/> ) <g/> .
doc#63 -Ю. Ш. <g/> ) <g/> , простеливши атлас зеленавих хвиль <g/> , дорогих своїх коханців іздалека <g/> , й ішли до неї <g/> , з вітрами обійнявшись <g/> , напнувши вогнепері крила вітрил <g/> , розгорнувши тремтливі прапори <g/> , йшли до неї любаси - стрункі бригантини й чепурні корвети <g/> , йшли звідусіль — із Риги й Любека <g/> , з Генуї й Кадіксу <g/> , із старовинних королівських пристаней Нормандії та з далекого Ціпанґо й Сан-Домінґо <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Кавалерідзе переключився з будь-що-будь експериментальних фільмів на суто етнографічні « <g/> Наталку Полтавку <g/> » ( <g/> листопад 1936 <g/> ) <g/> , за якою <g/> , природно <g/> , йшов « <g/> Запорожець за Дунаєм <g/> » ( <g/> лютий 1938 <g/> ) <g/> .
doc#68 <p> І врочить подив <g/> : не спиняйся <g/> , йди <g/> . </p>
doc#57 <p> Усередині найперше впадає в око <g/> , що більшість трямів <g/> , на яких тримається і з яких складається стеля <g/> , йдуть не поземо <g/> , а підвищуються в напрямі вівтаря <g/> , що під п'ятірним сузір'ям веж <g/> ; а самі вежі <g/> , бачені зсередини <g/> , завершуються дерев'яними трикутниками <g/> , що теж творять ритм руху догори <g/> , — згадаймо хоч би церкву міноритів у Реґенсбурзі <g/> .
doc#65 Від того часу вся нормативна література <g/> , видавана на Україні <g/> , йде за твердженням Білоліда <g/> , порівняй <g/> , приміром “ <g/> Орфоепічний словник <g/> ” 1984 р. <g/> , складений М. Погрібним <g/> , де подано в усіх випадках тільки пом'якшену вимову <g/> .