Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 науковців <g/> , а це вже загрожувало їхній свободі й життю <g/> , а далі пішло вже про шкідників <g/> . Атаки
doc#18 в тому <g/> , що рух до поставленої мети дає зміст життю <g/> , приносить стільки щастя <g/> , скільки людина може
doc#63 , — бо матеріял літератури — слово — не адекватне життю <g/> , слово не тотожне з явищем чи річчю <g/> ; по-друге <g/> , —
doc#18 написав у своїх останніх творах хвалу життю <g/> , так зробив це і Франко в тетралогії « <g/> Мойсей <g/> » (
doc#63 , це не був реалізм <g/> , я — і тільки я адекватна життю <g/> , я і тільки я — справжній реалізм <g/> . Минає час — і її
doc#63 умовний <g/> . Література ніколи не дорівнює життю <g/> , — це річ загальновідома <g/> . Вона завжди обскубує
doc#75 й Яновського можна знайти захоплені гімни життю <g/> . Але в Любченковому « <g/> Вертепі <g/> » шлях до життя
doc#67 реалізму <g/> . </p><p> Матеріял мистецтва не адекватний життю <g/> . Ми не можемо <g/> , коли говорити про літературу <g/> ,
doc#63 ніколи не може бути до кінця адекватна життю <g/> . По-перше <g/> , — бо матеріял літератури — слово — не
doc#99 — це ж хвала мистецтву в протиставленні життю <g/> . І її головна функція — вияскравити похмурість
doc#19 у самому зверненні до смерти <g/> , звучить хвала життю <g/> : </p><p> Ой <g/> , підожди ж ще хоч рік <g/> , моя любая <g/> ! </p><p> Ой <g/> ,
doc#40 « <g/> Вибухи снарядів здаються йому салютами волі й життю <g/> » ( <g/> Ян <g/> . <g/> ) <g/> . При дієслівних зв'язках лишатися <g/> ,
doc#9 ( <g/> « <g/> Чорні костюми аж до краваток з крепу <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 259 <g/> ) <g/> ; портьєр ( <g/> « <g/> Портьєр вріс певно у жовту
doc#9 » — « <g/> Під мінар <g/> . » <g/> , 61 <g/> ; Грін <g/> . <g/> : Н. Вол <g/> . <g/> ; пор <g/> . « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 261 <g/> ) <g/> ; морва ( <g/> « <g/> З стиглою морвою малі
doc#9 ( <g/> « <g/> Не тямлю <g/> , як опинився я на вулиці <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; роздивляти — дивитися й бачити ( <g/> «
doc#59 чину й волі <g/> » <g/> , бо він умів і уміє « <g/> не скоритись життю <g/> » <g/> . Одначе це для нього — не віра і навіяння <g/> , не
doc#40 в другому реченні <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Схиблений удар — і життю борця грозила велика небезпека <g/> » ( <g/> Фр <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Ще
doc#77 це таке ж несподіване <g/> , « <g/> як випадкове і все <g/> , що в життю буває <g/> » <g/> . Коли ми згадаємо <g/> , що у вступному слові
doc#63 , кожний бачить <g/> , що цей реалізм — не адекватний життю взагалі <g/> , а сьогоднішньому тим паче <g/> . І якщо
doc#59 письменство <g/> . Тому воно дає справжні програми життю й політичним рухам <g/> . Тому в ньому проникливий