Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 на іменини <g/> » <g/> , 255 <g/> ) <g/> ; дорожка — вид повозу ( <g/> « <g/> Карпо Іванович виліз з дорожки <g/> » - Там же <g/> , 234 <g/> ) <g/> ; краватка ( <g/> « <g/> Чорні костюми аж до краваток з крепу <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 259 <g/> ) <g/> ; портьєр ( <g/> « <g/> Портьєр вріс певно у жовту стіну <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 271 <g/> ) <g/> . </p>
doc#94 Що ж головне в новому і прастарому звізантійщеному трибі життя ( <g/> а скільки було тих Візантій перед Візантією — Вавилонів <g/> , Асирій і інших зажерливих імперій Сходу <g/> , Господи <g/> , аж згадати страшно <g/> !
doc#68 Зсуви ці можуть відбуватися від вужчого до ширшого <g/> : Україна —♦ світ —> життя ( <g/> не тільки поетове <g/> , життя взагалі <g/> ) — </p><p> Це все — одне прощання понадмірне — </p><p> з Вітчизною <g/> , зі світом <g/> , із життям <g/> , — </p><p> або від ширшого до вужчого <g/> : життя —> світ —* Україна <g/> .
doc#40 — надія життя = надія на життя <g/> ) <g/> ; якщо ж написати це речення з комою <g/> : « <g/> Я пронесу життя <g/> , надію моїм окривдженим синам« <g/> , то життя і надія сприймемо як однорядні об'єкти при дієслові пронесу <g/> .
doc#93 Фільм не імітує <g/> , не цитує поодиноких засобів Курбаса <g/> , але є в ньому три вирішальні складники <g/> , що кореняться в Курбасовій традиції <g/> , що становлять її суть <g/> : не повторення і не відтворення життя <g/> , а його ПЕРЕтворення <g/> ; перетворення засобами конденсованої театральности ( <g/> як це сказати для кіно — кінарности <g/> ?
doc#44 ) <g/> , однак ми завжди повинні пам'ятати <g/> , що навколо Потебні за життя <g/> , а ще більше навколо його імени по смерті <g/> , товпилися палкі шанувальники <g/> , готові ублагородити свого кумира <g/> . </p>
doc#75 В нього були включені не тільки посмішка й сміх <g/> , а й сльози <g/> , не тільки життя <g/> , а і жертва й смерть <g/> .
doc#59 Вияв все того самого стилю <g/> , в основі якого лежить <g/> , за характеристикою самого автора <g/> , « <g/> одуховлення життя <g/> , але без романтичного перебільшення <g/> » <g/> . </p>
doc#28 Правда <g/> , в суті своїй концепції ці нескладні — це ідея вічної перемоги праці — </p><p> І вічна праця все <g/> , що здобувалось <g/> , </p><p> Людині знову віддає у дар <g/> , </p><p> ( <g/> « <g/> Різьбарі <g/> » <g/> ) </p><p> це концепція мистецтва <g/> , вищого за життя <g/> , бо єдино вічного — </p><p> Смерть не мине <g/> , і ти загинеш сам <g/> , </p><p> Та безліч раз зійдуть твої творіння <g/> . </p>
doc#53 Але за його життя <g/> , вважав він <g/> , така потреба й така можливість ще не утворилися <g/> . </p>
doc#75 А Яновський <g/> , зачарований розмахом моря і степу <g/> , безмежністю і невичерпністю життя <g/> , веде героїв свого « <g/> Байгороду <g/> » до смерти під вогнем кулемета <g/> . </p>
doc#19 Для нього поет не надхненний пророк <g/> , не стихійний речник віщого духу <g/> , не гєніяльний у своїй наївності сліпий кобзар <g/> ; для нього поет не є щось відірване від життя <g/> , від праці <g/> .
doc#52 Крім фабульної рамки про зустріч братів Чумаків ( <g/> фолкльорний мотив <g/> ) і вгадування того <g/> , хто був провокатором ( <g/> мотив детективного роману <g/> ) <g/> , усе решта — повна картина арешту <g/> , допитів і тюремного життя <g/> , відтворена з пам'яті <g/> , і це картини остільки ж незабутні <g/> , як документальні <g/> : камера в різного типу в'язницях <g/> , допит і техніка тортур <g/> , обід і харчування взагалі <g/> , параша <g/> , заборонені речі <g/> , труси <g/> , миття <g/> , голення <g/> , прогулянка <g/> , сміх і гумор камери <g/> , жаргон <g/> , лікування <g/> , карцер <g/> , транспортування <g/> , ціла ґалерія слідчих <g/> , кожний із своїм характером і методами — і всі ґвинтики того ж механізму <g/> , смерть у камері <g/> , вихід на волю <g/> , — цей список можна б вести далі <g/> .
doc#1 Це гріх відмови від статевого життя <g/> , гріх неприйняття життя <g/> , неповного користання з усіх благ <g/> , які воно нам дає <g/> .
doc#80 — С. 103 <g/> ) <g/> , « <g/> інтересом до вузько- інтимного життя <g/> , до подробиць особистих взаємин <g/> » <g/> , «" <g/> інтимним <g/> " матеріялом <g/> » ( <g/> Леонід [ <g/> Чернець <g/> ?
doc#24 І коли на початку твору вона з'являється в момент <g/> , сказати б <g/> , хресної муки <g/> , в момент похорону коханого <g/> , коли вона близька того <g/> , щоб зректися життя <g/> , то кінцева поява знаменує її примирення з життям <g/> , її повернення до життя <g/> , духовне відродження <g/> , воскресіння <g/> .
doc#79 Вона – поезія патріярхального життя <g/> , живе втілення справді людського <g/> , поскільки це людське може проявитися в певних суспільних формах <g/> .
doc#63 У « <g/> Волині <g/> » <g/> , у « <g/> Юності Василя Шеремети <g/> » він так широко охопив це життя <g/> , що літературне ніби відійшло на другий плян <g/> , а вражає саме багатство й глибина відтворення життя <g/> , життєвої спостережливости <g/> . </p>
doc#81 Він умів цінити добрі вірші <g/> , умів розрізняти золото від підробок <g/> , але не цурався й прози життя <g/> , запашного вина й добірних дівчат <g/> , — але тільки тих <g/> , що в тілі <g/> , він страх не любив худорлявих і не називав їх інакше як « <g/> драна кішка <g/> » <g/> , — мабуть <g/> , ходячий хвиський вислів з його сільського дитинства <g/> .
doc#24 Іронія романтиків знаменувала жах перед перемогою життєвої прози ( <g/> згадаймо хоч би Людвіґа Тіка <g/> ) <g/> , іронія « <g/> Мелодрами <g/> » знаменує ствердження життєвої прози як одного з закономірних проявів вічного життя <g/> , заперечення штучної поетичної або трагічної пози <g/> , що стає нібито над життям <g/> . </p>