Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Думка поета передається не через пряму інвективу <g/> , а з допомогою оксиморона— « <g/> убогі царі <g/> » <g/> , у яких немає і « <g/> крихти хліба <g/> » <g/> , і дрібки розуміння правди й справедливости <g/> . </p>
doc#1 Кульмінаційним моментом вірша є оксиморон « <g/> поневолена вільна думка <g/> » <g/> , виражений не прямо <g/> , а через ілюзію ( <g/> « <g/> вільна думка <g/> , яку годі випустити на волю <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#1 Кульмінаційним моментом вірша є оксиморон « <g/> поневолена вільна думка <g/> » <g/> , виражений не прямо <g/> , а через ілюзію ( <g/> « <g/> вільна думка <g/> , яку годі випустити на волю <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#1 У листі до Михайла Чалого від 4 січня 1861 р. Т. Шевченко ділився з ним своїми подальшими плянами <g/> : « <g/> Думка єсть за " <g/> Букварем <g/> " напечатать лічбу ( <g/> арифметику <g/> ) — і ціни <g/> , і величини такої ж <g/> , як " <g/> Буквар <g/> " <g/> .
doc#8 Думка починає працювати зовсім у новому ракурсі <g/> , відкривається багато цікавого і досі не поміченого <g/> .
doc#8 З цього постає думка і нове <g/> , більше наближення до дійсности <g/> .
doc#9 ГАЛИЦЬКІ ВПЛИВИ </p><p> НА УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ </p><p> В ПЕРІОД 1906-1920 РОКІВ </p><p> Революція 1905 р. <g/> , зламавши <g/> , як відомо <g/> , заборони українського друкованого слова на Великій Україні <g/> , дала змогу перенести туди з Галичини ( <g/> « <g/> Літературно-науковий вісник <g/> » <g/> ) або заснувати там нові газети й журнали ( <g/> « <g/> Хлібороб <g/> » <g/> , « <g/> Громадська думка <g/> » - згодом « <g/> Рада <g/> » <g/> , « <g/> Нова громада <g/> » та ін <g/> .
doc#9 Малий успіх першої в Києві щоденної української газети « <g/> Громадська думка <g/> » в перший рік її видання ( <g/> 1906 <g/> ) сам видавець пояснює передусім тим <g/> , що « <g/> публіка <g/> , як інтелігентна <g/> , так і не інтелігентна не звикла зовсім до української газетної мови <g/> …
doc#9 Уже тоді думка М. Коцюбинського звертається <g/> , шукаючи мовного добра <g/> , або до галичан <g/> , до галицьких першоджерел <g/> , або до синтезаторів у літературній мові типу П. Куліша <g/> .
doc#10 Все таки варте заходу повизбирувати ці зернятка <g/> , щоб яскравіше уявити собі <g/> , куди прямувала думка Ганцова <g/> .
doc#10 Ця думка хибна <g/> .
doc#10 лишилися в Ганцова нерозвинені <g/> ) <g/> , теж показує <g/> , що думка дослідника прямувала до схоплення мови не як суми фактів <g/> , а як системи — хоч нерідко він забуває про це і піддається спокусі традиційного механічного перелічування окремих рис говірок ( <g/> напр <g/> .
doc#10 Одначе <g/> , здається <g/> , що така думка позбавлена підстав <g/> .
doc#10 Одначе і з цих недобудованих решток можна вгадати <g/> , куди йшла творча думка <g/> , хоч годі передбачити деталі замислу <g/> . </p>
doc#10 Тим самим відпадає думка про праслов'янські варіанти <g/> , і Курило вважає <g/> , що форми з а <g/> , зв'язані з Литовською державою <g/> , треба розглядати як окремі білорусизми або північноукраїнізми <g/> . </p>
doc#14 Завдання поезії <g/> , кінець-кінцем <g/> , може — відкривати незнане в знаному ( <g/> думка не нова <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Надзвичайно цікава також кинута Зубатим думка про те <g/> , що перві- сно-прості синтаксичні витвори подекуди відроджуються в новому письменстві в новій функції <g/> : </p><p> Повчально також <g/> , що тільки нове письменство постачає стільки прикладів цих примітивних утворів <g/> : вони здобувають собі повне право в письменстві тоді <g/> , коли воно відходить від традиційної форми спокійного художнього викладу [ <g/> klidneho tvofenf umeleckeho <g/> ] <g/> , а прагне дійсного образу речі і вчинку <g/> , про які говорить <g/> . </p>
doc#15 Передусім <g/> , не потверджується думка ні про велику молодість називних речень <g/> , ні про їх первісний книжно-поетичний характер <g/> .
doc#15 Думка ця виплила не з аналізи природи і походження називних речень <g/> , а зі спостереження над підкреслено-концентрованим своєрідним уживанням їх у творах імпресіоністичного і постімпресіоністичного стилів <g/> .
doc#16 Відосередні <g/> , відривні сили <g/> , ці " <g/> первісні нахили <g/> " частин — мусить думка володаря тримати на припоні і спрямувати " <g/> до єдиного кінця <g/> " <g/> , до одної спільної мети <g/> » <g/> .