Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 ) <g/> , вже майже абстрактна в своїй загальності анекдота <g/> . </p>
doc#35 Але ближче знайомство покаже нам <g/> , що світогляд цей у Барановича вже підточений і захитаний у своїх основах <g/> , що це <g/> , власне <g/> , вже тільки відгомін минулої епохи <g/> , що як тільки доходить до практичної діяльности <g/> , до зустрічі з життям <g/> , так він кориться зовсім іншим правилам життєвої поведінки <g/> , і що і в писаннях його можна знайти зовсім інші мотиви <g/> .
doc#67 <p> Я думаю <g/> , вже можна побачити <g/> , що я хочу сказати <g/> .
doc#81 <p> У Польщі мамки я <g/> , звичайно <g/> , вже не потребував <g/> , але мені взяли няньку <g/> .
doc#18 Зрештою <g/> , вже сам час <g/> , протягом якого Франко виношував образ і тему « <g/> Мойсея <g/> » говорять виразно <g/> , що поза випадковим збігом у часі поема і революція не мають нічого спільного <g/> .
doc#98 Запізнено і безнадійно Аркадій Любченко <g/> , вже 1941-го <g/> , стрибнув з однієї безодні до другої <g/> , ледве чи кращої <g/> .
doc#81 Мені <g/> , вже студентом <g/> , довго було невтямки <g/> , як мова може змінюватися <g/> , не перестаючи виконувати свою функцію органу спілкування <g/> , як учорашній кот сьогодні став кіт <g/> .
doc#81 Старостою був Гайовий <g/> , « <g/> профоргом <g/> » Міняйло <g/> , вже був парторг <g/> , комсорг і т. д. Туди ми не могли дістатися <g/> , а жити далі без « <g/> громадського навантаження <g/> » було ризиковано <g/> .
doc#40 : »Підкорені під ноги <g/> , вже вороги не встануть <g/> » ( <g/> Тич <g/> .
doc#29 Ну і <g/> , не забуваймо <g/> , тоді це був театр з провінції <g/> , а тепер він мав стати провідним <g/> , затьмаривши франківців ( <g/> що харків'янам не так уже й боліло <g/> ) <g/> , і — головне — доброго старого Синельникова <g/> , — правда <g/> , вже за бортом <g/> , але все ще в ролі непомерклого символу <g/> , — фортеця милої традиційної провінційности першої кляси <g/> : ми найкращі після Москви й Петербурґу <g/> , ми на рівні <g/> , так <g/> , із київським Соловцовим <g/> !
doc#21 <p> У житті він завжди був сповнений думок і теорій <g/> , але був вихований у делікатності <g/> , в якій було і щось від стриманости борщівських селян ( <g/> він радо згадував свою батьківщину <g/> , він взагалі не перекреслював ні в чому свого минулого <g/> , він згадував замилувано і Борщівщину <g/> , і Загреб <g/> , і — пізніше <g/> , вже в Америці — Мюнхен <g/> ) <g/> , але було і щось від довоєнної церемонности галицького містечка чи й Львова <g/> , отой стиль галицького “ <g/> цілу-руці <g/> ” <g/> .
doc#27 <p> Пушкін <g/> , « <g/> Евгений Онегин <g/> » Усі так звані « <g/> романи <g/> » Куліша <g/> , не виключаючи роману з його дружиною ( <g/> не говоримо тут про їхнє зближення після фактичного розходження <g/> , вже в похилому віці <g/> ) <g/> , були короткотривалі <g/> .
doc#81 Але вимога бути таким <g/> , як усі <g/> , вже існувала <g/> .
doc#72 Вже 1876 року львівський журнал “ <g/> Правда <g/> ” у статті “ <g/> Указ проти руського язика <g/> ” аналізує зміст Емського указу <g/> .
doc#72 Вже десь по трьох місяцях він пише <g/> : « <g/> Мені особисто тут надоїло <g/> .
doc#36 <p> ( <g/> « <g/> Лічу в неволі <g/> » <g/> , 1850 <g/> ) </p><p> Мені здається <g/> , що й самого </p><p> Тебе [ <g/> Бога <g/> ] вже люди прокляли <g/> . </p>
doc#9 Сюди наближається вживання слова порох у множині ( <g/> « <g/> Вже стирала порохи Варвара <g/> » — « <g/> Сміх <g/> » <g/> , 106 <g/> ; Грін <g/> .
doc#40 , « <g/> Вже діти потомилися бігаючи <g/> , а наймити — носячи воду на самовар <g/> » — Неч <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Вже сонце клонило до лісу <g/> » ( <g/> К. Горд <g/> .
doc#58 Трагедія впроваджується реплікою Максима « <g/> Вже мене з мужика не скинуть <g/> » у контрасті до Миколиної репліки “ <g/> Як влада не ваша <g/> , то й ніщо не ваше <g/> » <g/> , сягає напруження в акті розкуркулення з мораллю « <g/> Було тоді воювати <g/> , як Микола казав <g/> , та ми <g/> , дурні <g/> , не слухалися <g/> » і розв'язується — оптимістично розв'язується — мотивом біологічної невмирущости українського селянства <g/> , коли Домаха віднаходить свого внука <g/> : « <g/> Є Бог на світі і правда на землі <g/> .