This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | у своєму « <g/> Циклоні <g/> » <g/> , який він назвав романом <g/> . До | Харкова | поранених не везли <g/> , вони гинули далі на захід <g/> , |
doc#0 | — Шевченко <g/> . </p><p> Красний Лиман </p><p> Сказати про втечу з | Харкова | було легше <g/> , ніж утекти <g/> . Більшість залізничних |
doc#0 | як із такого вагона вилізти <g/> ! А Н. хотів виїхати з | Харкова | <g/> , але зовсім не мав бажання заїхати бозна-куди <g/> , |
doc#0 | лінії <g/> , потім повернеться якнайнепомітніше до | Харкова | і вже не піде додому <g/> . Добра приятелька |
doc#0 | — знову тим самим поїздом <g/> , але тепер у напрямі до | Харкова | <g/> . Поїзд і далі йшов за розкладом <g/> , каса й тут |
doc#0 | не було <g/> , ніхто не лагодився до приреченого | Харкова | <g/> . Був тільки машиніст у паротязі і Н. у вагонах <g/> . |
doc#0 | . </p><p> Шаркоф </p><p> Не шкодило б розписати тут історію | Харкова | й українців Харкова за майже півтора року |
doc#0 | б розписати тут історію Харкова й українців | Харкова | за майже півтора року німецької окупації <g/> . Але |
doc#0 | німці <g/> , які пробували осісти далі на захід <g/> , до | Харкова | не заїздили <g/> . <g/> ) Німці тут не жили <g/> , вони їхали далі |
doc#0 | . Твір Стравинського — 1913 року <g/> , гітлерівці | Харкова | — 1941 року <g/> . Людство прогресує <g/> . |
doc#0 | сестри на щось поживне <g/> , і тріюмфально привіз до | Харкова | аж цілу конячу ногу <g/> . Нічого не було б легшого |
doc#0 | , львівською панянкою й « <g/> східняком <g/> » із | Харкова | не надавався на сцену з Ваґнерової « <g/> Валькірії <g/> » |
doc#9 | , треба шукати в піднесенні Полтави й пізніше | Харкова | як культурних центрів при одночасному |
doc#17 | ролі <g/> , він був тільки виконавцем <g/> . </p><p> З переїздом до | Харкова | ( <g/> 1926 <g/> ) Курбас ускладнює свої завдання <g/> . Він |
doc#19 | систематичні розшуки в архівах Кубанщини <g/> , | Харкова | ( <g/> де Мова провів студентські роки <g/> ) <g/> , Одеси ( <g/> де |
doc#20 | я прибув до Києва з транспортом евакуйованих з | Харкова | <g/> . Розтлінне <g/> , зґвалтоване місто в ті |
doc#20 | утворився бльок трьох родин — мої супутники з | Харкова | Л. <g/> , Лавріненки і я з матір'ю. Усі не мали бажання |
doc#20 | тільки наші радянські пашпорти та посвідки з | Харкова | чи Нальчика про евакуацію <g/> . І чудо сталося <g/> . Ми не |
doc#22 | пересельці разом з жінками й родинами <g/> , і центр | Харкова | вже набирав затишного німецького вигляду <g/> . |
doc#29 | пишалися <g/> . Згодом <g/> , 1925 р. <g/> , його переведено до | Харкова | <g/> , і він став театром всеукраїнським <g/> . Столичним |