Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Але він надіється <g/> , що сам Господь покарає їх <g/> , а не збунтований і сліпий натовп <g/> : </p><p> Повинна буть <g/> , бо сонце стане <g/> , </p><p> І осквернену землю спалить <g/> . </p>
doc#2 <p> Шлях Лятуринської лежав від аскетизму малюнку голкою на камені до пишности найбуйнішої орнаментики і від стриманої приглушености почувань до їх найбільшого розросту <g/> , хоч завжди без їх демонстрування і без гістерії <g/> .
doc#4 Саме це робить вірші <g/> , що їх читаємо <g/> , поезією <g/> , чудом <g/> , що про нього писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в відтворенні <g/> , в вас ніби закладене передвідчуття всього світу <g/> , що дістає поштовх до розвитку <g/> , зіткнувшися з гармонією поезії <g/> » <g/> . </p>
doc#5 З його висловлювань не зароджується пристрасних сперечань <g/> , ніхто всерйоз їх не заперечує й не відкидає <g/> , як ніхто всерйоз і не приймає <g/> .
doc#6 “ <g/> Масовий глядач <g/> ” підносить саме ці риси <g/> , бо він сприймає їх розумово <g/> , він не свідомий того <g/> , що багато чару Куриликового малярства він сприймає лише інтуїтивно <g/> .
doc#6 Ось свині в холодній загорожі думають <g/> , що їх годують <g/> , а їм глузуючи простягають кусень вугілля <g/> ; перед нами наймит <g/> , що жартує <g/> , господар <g/> , що наглядає <g/> , дівчина з замурзаним обличчям ( <g/> “ <g/> Годує свині вугіллям <g/> ” <g/> , ч. 12 <g/> ) <g/> .
doc#6 Звідси його гістеричне <g/> , корчійне <g/> , екстатичне <g/> , самонищівне захоплення малюванням <g/> , писанням і молитвою <g/> , що діяли як наркотик протягом усього його життя <g/> , відколи він покинув уживати таблетки <g/> , що їх він називає B.M.R. </p><p> Назвотворення було <g/> , отже <g/> , частиною мистцевої “ <g/> наркоманії <g/> ” <g/> , напівбожевільного намагання ствердити свою віру в собі й поширити її в світі <g/> .
doc#7 Ішлося <g/> , одне слово <g/> , не про руйнування мовних зв'язків <g/> , а про їх систематичні переключення <g/> , про розбиття інерції <g/> , про виведення їх із звичного <g/> . </p>
doc#9 Речником їх став І. Нечуй-Левицький зі своїми недоброї пам'яті « <g/> трактатами <g/> » <g/> : « <g/> Сьогочасна часописна мова на Україні <g/> » ( <g/> « <g/> Україна <g/> » <g/> , 1907 <g/> , чч <g/> .
doc#9 Та їх все одно не змогли б уникнути і тоді <g/> , коли б ішли шляхом О. Янати <g/> , бо надто вже защепилося багато з них у літературну мову взагалі і наукову зокрема <g/> .
doc#9 Ні <g/> , ми знайдемо їх у творах багатьох інших письменників <g/> , публіцистів і науковців <g/> .
doc#9 Письменник переймає їх майже механічно <g/> , не звертаючи уваги на те <g/> , яке значення вже установилось за ними в українській мові ( <g/> піднімати <g/> , печатати <g/> ) або чи не суперечать вони вимогам хоч би фонетико-морфологічної стрункости української мови ( <g/> гражданин <g/> , роздражіння <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Сам І. Нечуй-Левицький відзначав ще деякі слова <g/> , яких <g/> , на його думку <g/> , безпідставно перестали вживати <g/> , наслідуючи галичан <g/> , які їх не знають <g/> .
doc#9 Але й їх уже досить <g/> , щоб побачити <g/> , що і на наголосі української літературної мови галицькі впливи помітно позначилися <g/> . </p>
doc#9 <p> На відміну від українського розвитку <g/> , хорвати хотіли зберегти при принципіальній єдності літературної мови як їх варіянт двоєдної літературної мови <g/> .
doc#9 північні говірки поволі відступали й відступають перед південно-східними <g/> , але вплив північних говірок у їх чернігівському варіянті на літературну мову <g/> , хоч і не такий великий <g/> , як на початку XIX ст <g/> .
doc#10 Нема потреби применшувати їх заслуги <g/> .
doc#10 <p> Ось цей список його праць у хронологічному порядку їх появи в друку <g/> , і далі я буду цитувати їх за нумерами в цьому списку4 <g/> ) <g/> : </p><p> 1. Українська мова <g/> .
doc#10 Південно-східні говірки Ганцов слідом за Михальчуком уважає за наслідок вимішування на степовому і почасти лісостеповому просторі представників південно-західніх і північних говірок <g/> ; нове в Ганцова те <g/> , що він відносить постання цих говірок на пізніший час — 16—17 сторіччя ( <g/> 5 <g/> , 83 <g/> , 110 <g/> ) і підкреслює їх південно-західну основу <g/> , що визначила їх фонетичну систему <g/> , тоді як північні говірки вплинули більше на морфологічну систему <g/> , бо вона була простіша на півночі ( <g/> 5 <g/> , 121 і далі <g/> ) <g/> .
doc#10 Ганцов сам знав їх і вичислив <g/> : розмежування українських і білоруських говірок <g/> ; вплив державних організацій на розвиток українських говірок <g/> ; порівняння з іншими слов'янськими мовами тощо ( <g/> 15 <g/> , 141 <g/> ) <g/> .