Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Лише один твір із цього періоду нагадує « <g/> Неофітів <g/> » <g/> .
doc#1 <p> Тенденція Шевченкових віршів цього періоду до крайнього спрощення мови у пляні зовнішніх показників та незвичайно насиченого використання семантичних нюансів слова позначилася і на жанровому аспекті його творчости <g/> : у нього раптом з'являється особливий поетичний жанр <g/> , який можна назвати віршем-мініятюрою <g/> .
doc#1 Та й до віршів Т. Шевченка цього періоду не можна підходити з погляду слідчої комісії чи з критеріями реалістичної творчости <g/> .
doc#1 <p> Мовби символічним під цим оглядом є останній вірш Т. Шевченка <g/> , « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , якого він написав десь за десять днів до смерти і котрий зовсім не позбавлений любови до життя та світу цього <g/> .
doc#1 При всій любові поета до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p><p> Ясний та глибокий <g/> , — </p><p> він сам просить свою товаришку Музу покинути цей світ разом з ним <g/> : </p><p><g/> …
doc#4 І в обох випадках одна з особливостей цього стилю — його дуже своєрідна « <g/> щоденниковість <g/> » з грою дуже особистого <g/> , інтимно-особистого й загального <g/> , біографічно обмеженого з умінням вийти до вселюдськости <g/> , патосу <g/> , вкладеного в рамки стислости й стрима- ности <g/> , самоіронії й пластичности <g/> . </p>
doc#4 Наталя Лівицька-Холодна називає Україну часто <g/> , але не менш часто слова цього не знаходимо <g/> , а все одно знаємо <g/> , що хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> .
doc#4 <p> Гаразд <g/> , але якийсь чортик підсуває до неї все таки а little twist <g/> , який стає неуникненним <g/> , як тільки пробуємо точніше визначити координати цього стилю <g/> .
doc#5 Простора площадка позад церкви була теж тахльована <g/> , і їхні кроки дзвінко пролунали в порожнечі цього відлюдного закутку <g/> » <g/> .
doc#5 Вони діють у сюжетних лініях роману <g/> : Безпалько виганяє Марту з праці ( <g/> і для цього він є в списку дійових осіб <g/> ) <g/> , Іванчук спричиняється до її виселення з кімнати <g/> , Дмитро приносить Марті вістку про зраду Славенка з Ірен <g/> , Льова рятує ситуацію <g/> , знаходить для Марти нову кімнату <g/> .
doc#6 Винятки з цього є <g/> , але вони таки винятки <g/> .
doc#9 Саме за це одні її приймають <g/> , інші відкидають <g/> , тоді як Шевченкова мова з цього погляду тоді <g/> , сказати б <g/> , ще не котирується <g/> . </p>
doc#9 Навіть випадкові зустрічі за кордоном <g/> , подібні до описаної в « <g/> Товаришках <g/> » Олени Пчілки зустрічі Люби з Бучинським у Відні <g/> , спричинялися до переймання галицьких мовних зразків5. Причина цього полягала в атмосфері імпонування <g/> , яку створювало повсякчасне і тематично не обмежене вживання української мови галицькою інтелігенцією <g/> .
doc#9 « <g/> Спільна мова така " <g/> малоросійська <g/> " <g/> , що чогось аж серце похвачує <g/> »2 <g/> , — і від цього загального враження здивованого захоплення <g/> , імпонування зрозумілий і легкий перехід до вихоплення <g/> , аналізи і переймання окремих слів і виразів <g/> .
doc#9 Характеристична з цього погляду згадка про мову С. Петлюри <g/> , яку знаходимо в І. Нечуя-Левицького <g/> : « <g/> Я ж часто зустрічаюсь з студентами <g/> , і вони усі говорять народною українською мовою <g/> , тільки один студент С. Петлюра і справді балакав зі мною так <g/> , що я спитав його <g/> , чи не з Галичини він <g/> »4. На цій же позиції були і тогочасні передові письменники — передусім Леся Українка і М. Коцюбинський <g/> .
doc#9 Дуже й дуже велика частина цього матеріялу може бути трактована тільки як галицький мовний набуток <g/> .
doc#9 З цього погляду і можна говорити про певну дозу « <g/> галицької орієнтації <g/> » в нового покоління письменників <g/> , відірваного вже від етнографічности села і більш або менш споріднюваного з містом <g/> .
doc#9 І одягався <g/> , й поводився по-європейському і балакав із зловживанням галицизмів Скалозуб не стільки з власного нахилу до цього <g/> , а теж з ідейности <g/> , з принципу <g/> .
doc#9 Пригляньмося з цього погляду до мови його повістей « <g/> Старосвітські батюшки й матушки <g/> » і « <g/> Над Чорним морем <g/> »xxxiv <g/> . </p>
doc#9 Але ми вважаємо <g/> , що навіть <g/> , коли прийняти половину його <g/> , то цього досить <g/> , щоб проілюструвати розмір і значення галицьких впливів і галицьких елементів в українській літературній мові <g/> .