Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .
doc#2 Якщо прикметники з'являються в цих віршах <g/> , то це слова з значенням просторовости або жаху <g/> : довгий <g/> , широкий <g/> , глибокий <g/> , високий <g/> , важкий <g/> , тяжкий <g/> , зловісний <g/> , суворий <g/> , страшний <g/> , дужий <g/> . </p>
doc#3 <p> У часі ширення цих метастаз збіглося з двома іншими явищами <g/> : занепад двоїни і семантична невтралізація числівників <g/> , умовно називаних збірними <g/> , типу двоє <g/> , троє і т.д. Обидва ці процеси мали поступовий і тривалий характер <g/> , з варіяціями діялектично-територіяльного типу <g/> .
doc#4 Ба навіть можна спостерегти <g/> , що певні мотиви концентруються в певних роках <g/> , хоч і не обмежуються на цих роках <g/> .
doc#4 Як у картинах Ван Ґоґа й Сутіна <g/> , пейзаж у цих поезіях зрушив з місця <g/> , втратив статику <g/> , пустився в скажений тан божевільного <g/> : гроза — це « <g/> в серце острогами вдарив червоний півень <g/> » <g/> , сонце гаряче « <g/> простромило небо <g/> » <g/> , трави ростуть лезами ( <g/> « <g/> вітер лиже леза трав <g/> » <g/> ) <g/> , не дороги ведуть мандрівника <g/> , а стріли доріг <g/> , Нью-Йорк — це « <g/> горби тутешніх пустинь <g/> » <g/> , вітер « <g/> запустив мені в волосся хижі пазурі <g/> » <g/> , прихід ночі — це « <g/> в вуха глухо вдарить чорний молот <g/> » <g/> , — увесь краєвид зрушений із своїх основ <g/> , його рух нестримний і все тут
doc#4 <p> Образів України в цих поезіях є <g/> , власне <g/> , два <g/> .
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#4 Може поетичний чар цих мотивів у творчості Наталі Лівицької-Холодної й корениться передусім у нерозчленованості цих почувань і свідомих і підсвідомих прагнень <g/> . </p>
doc#4 ( <g/> Зрештою <g/> , образ покосів <g/> , зрізаних вимахом Господньої руки <g/> , з'явився ще 1948 р. <g/> ) Але частіше надибуємо на образ смерти як мандрівки в невідоме майбутнє « <g/> на човні без весел <g/> » « <g/> у путь без причалів <g/> » <g/> , до визволення від бруду земного існування <g/> , коли — </p><p> Вже ніхто не посміє цих сліз </p><p> Брудними руками стерти <g/> … </p>
doc#6 Саме з накладення одне на одне цих двох психологій <g/> , цих двох світів виросла його особиста трагедія <g/> , яку він ховав сам від себе в релігійній екстазі й проповідництві і з якої постав його світогляд і своєрідність його мистецтва й навіть його особи <g/> . </p>
doc#7 З повним почуттям відповідальносте можна сказати <g/> , що жаден з передових журналів Европи і Америки не вмістить цих віршів як сучасних <g/> , навіть якби їх подати в вартісних перекладах <g/> , а не в провокаційно- карикатурних типу славнозвісної « <g/> збірки <g/> » « <g/> Ґельб унд бляв <g/> » <g/> .
doc#7 Вона зв'язана з ними може більше <g/> , ніж із унутрішнім світом людського я. Чиста або абсолютна поезія саме хотіла б вирвати мову з цих обтяжливих зв'язків <g/> .
doc#9 Вже це створювало в Галичині дещо відмінні умови народного життя <g/> : в одні епохи Галичина випереджала в своєму розвитку інші українські землі <g/> , в інші епохи відставала від них <g/> , а це породжувало складну систему взаємовпливів між Галичиною і рештою українських земель як цілим або частинами цих земель <g/> .
doc#9 А суть саме в цих загальних висновках <g/> , бо твердження про мішану східно-західну основу нашої нової літературної мови збиває наскоки на цю мову і « <g/> східняків <g/> » <g/> , коли вони обурюються західним характером якого-небудь слова або звороту <g/> , прийнятого в літературній мові <g/> , і галичан <g/> , коли вони заявляють <g/> , що літературна мова незрозуміла якимись елементами комусь із них через свій <g/> , мовляв <g/> , східний характер <g/> . </p>
doc#9 Отже <g/> , можна накреслити кілька відмінних періодів <g/> , навіть відзначити більш-менш точні хронологічні межі цих періодів <g/> , що не виключає можливости дальшої <g/> , докладнішої періодизації в межах цих більших періодів <g/> . </p>
doc#9 <p> Розгляньмо ж тепер кожен з цих періодів зокрема <g/> , з тим щоб потім <g/> , підбивши підсумки <g/> , окреслити синхронно <g/> , які ж галицькі елементи сприйняті й засвоєні сучасною українською літературною мовою і яка їхня питома вага <g/> , а почасти й накреслити деякі ймовірні перспективи <g/> . </p>
doc#9 Одначе внаслідок того незаперечного факту <g/> , що галицькі говірки почасти через свою розмірно більшу архаїчність <g/> , почасти через сусідство й частіші стики з польською мовною стихією зберегли дещо ( <g/> хоч <g/> , звичайно <g/> , не надто велику частину <g/> ) саме цих елементів <g/> , утрачених далі на схід <g/> , вийшло так <g/> , що об'єктивно П. Куліш запроваджував у літературну мову деякі нібито галицькі елементи <g/> .
doc#9 І. Кокорудз змальовує об'єктивно вплив Галичини на українську літературну мову і намагається знайти причину цих впливів <g/> .
doc#9 Згадки про цих людей загалом досить глухі <g/> , на зразок такої <g/> : галицькі журнали « <g/> збили з пуття кількох свідомих прихильників цієї шкодливої системи й теорії механічного з'єднання й змішування двох мов — галицької книжньої і мови наших клясичних письменників <g/> »4. </p><p> 6. Такий стан <g/> , коли преса перебуває в руках цих таємничих « <g/> прихильників <g/> » <g/> , загрожує тим <g/> , що ніхто не читатиме українських видань <g/> .
doc#9 При цьому тепер великоукраїнська політична еміграція <g/> , за свідченням учасника всіх цих подій В. Дорошенка <g/> , далеко сильніше пов'язується з галичанами <g/> : « <g/> В противність до еміграції з-перед 1905 р. <g/> , котра розмірно мало цікавилася місцевими відносинами <g/> , зайнята переважно своєю партійною роботою <g/> , ся нова емігрантська колонія глибоко увіходить в галицьке життя <g/> »vii <g/> .