Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> І вийде тоді до нас із брами </p><p> Він - </p><p> і очистимося <g/> , мов ісопом <g/> , </p><p> в день останній <g/> , в останній час <g/> .
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> За вікном <g/> » <g/> ) </p><p> і тоді <g/> : </p><p> Присутність <g/> …
doc#4 Він напевне звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з Богом <g/> . </p>
doc#5 І ще більше тоді <g/> , коли він дозволяє собі здати справу з марности повстання розуму <g/> , частини <g/> , проти закону всесвіту <g/> , цілого <g/> : « <g/> Наші пояснення всі нікчемні й нічого <g/> , зрештою <g/> , не пояснюють <g/> .
doc#6 <p> Виходень з суспільного споду — його батько <g/> , людина з трирічною освітою <g/> , невсипущою гіркою працею своєю й усієї родини вибився на розмірно заможного фармера <g/> , хоч починав з нічого <g/> , коли дев'ятнадцятирічним юнаком — чотири роки перед народженням Василя — прибув з румунської тоді Буковини ( <g/> 1923 <g/> ) на західноканадські прерії <g/> , — молодший Курилик на гребені хвилі мистецького успіху задовольнявся малим <g/> .
doc#6 Небо може бути не тільки загрозою <g/> , воно може справді поглинути те <g/> , чим існує людина <g/> , як от собак і санки <g/> , що ними живе інуїт ( <g/> “ <g/> Постання сузір'я Плеяд <g/> ” <g/> , ч. 16 <g/> ) <g/> , або й саму людину ( <g/> “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” — ч. 9 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Не дуже йому щастило тоді на талановитих учнів і послідовників з-поміж галичан <g/> .
doc#9 <p> Відповідно до « <g/> партійно-урядової <g/> » політики тих років ( <g/> до розпаду Радянського Союзу <g/> ) праці з історії української літературної мови нової доби <g/> , що тоді виходили <g/> , старанно замовчували цю проблематику <g/> , як здебільшого і <g/> , бодай поодинокі <g/> , випадки впливів Галичини на літературну мову <g/> .
doc#9 <p> « <g/> Коли р. 1862 почали виходити " <g/> Вечерниці <g/> " і саме тоді прийшов транспорт книжок українських <g/> , почався у нас перелом щодо думки про язик літературний <g/> »3. Але найбільше значення мав усе-таки Шевченків вплив <g/> .
doc#9 Не хто інший <g/> , а Богдан Дідицький писав тоді <g/> : « <g/> Ми много полагали на сподіваноє сообщеніє словесне с Україною <g/> .
doc#9 Вживаючи слова <g/> , що саме повстали тоді в Галичині і були типовими для того періоду способом свого творення <g/> , міродайними ( <g/> визначальними <g/> ) стали тут зразки тих двох мов <g/> , якими до Галичини найбільше приходили й засвоювалися культурні здобутки світу <g/> , — німецької й польської <g/> . </p>
doc#9 А тоді <g/> , в ті роки <g/> , коли царська Росія указом 1876 р. відгородила своїх українців від усяких « <g/> шкідливих впливів <g/> » українського П'ємонту — Галичини <g/> , чи тоді просочувалися впливи галицької мови <g/> , або краще української літературної мови <g/> , як вона розвивалася в Галичині <g/> , на Велику Україну і якщо просочувалися <g/> , то якими ж каналами <g/> ? </p>
doc#9 <p> Якою термінологією мала тоді користатися українська школа <g/> ?
doc#10 Алеж легко критикувати тепер <g/> , після десятиріч досвіду <g/> , а тоді ступалося ледве перші кроки в цьому напрямі <g/> . </p>
doc#12 <p> Д <g/> ) в закінченнях 2 і 3 особи однини і 1 і 2 особи множини форми теперішнього часу дієслів І відміни <g/> , тоді як дієслова II відміни мають тут и <g/> , напр <g/> .
doc#12 Окремо пишеться пів тоді <g/> , коли дорівнює значенням слову половина <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Але прикладку із сполучником як беремо в коми тільки тоді <g/> , коли вона має причинове значення <g/> , напр <g/> .
doc#12 : „Я бачив <g/> , як вітер березку зломив“ ( <g/> Олександрів <g/> ) <g/> ; зокрема й тоді <g/> , коли підрядне речення неповне <g/> , напр <g/> .
doc#15 Особливо виразно <g/> , звичайно <g/> , тоді <g/> , коли воно зможе асоціюватися з присудком ( <g/> або присудками <g/> ) сумежних речень <g/> .
doc#15 Бо подібні конструкції <g/> , подібні переломи <g/> , переходи від однієї синтаксичної будови до іншої можливі насамперед в усній мові <g/> , а в письмовій - тільки там і тоді <g/> , де і коли вона ще не розірвала міцних зв'язків із живою усною - розмовною чи розповідною - мовою <g/> .