Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Перед тим <g/> , як його виклав у своїх повчаннях Сковорода <g/> , і після того воно було вписаністю в поведінку <g/> .
doc#1 <p> Після вимушеної шестирічної мовчанки протягом заслання Т. Шевченко почав із того <g/> , що ґрунтовно переглянув свою « <g/> Москалеву криницю <g/> » ( <g/> перший варіянт з'явився 1847-го <g/> , другий — 1857-го р. <g/> ) <g/> .
doc#1 Справді <g/> , композиція його напрочуд послідовна й сувора у пляні зіставлення « <g/> людей <g/> » і « <g/> царів <g/> » — обидва слова мають символічний <g/> , узагальнений смисл <g/> , що стає зрозумілим лише після того <g/> , як перед нами постане розгорнутий ряд часткових образів <g/> .
doc#1 Проте образ коханої <g/> , хоч того й очікує читач <g/> , так і не матеріялізується <g/> .
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Хоча лежачого й не б'ють <g/> » <g/> , </p><p> 20 жовтня 1860 р. <g/> ) </p><p> Це вже не кривава помста <g/> , а страта неминуча і заслужена <g/> , страта того <g/> , хто винен у соціяльному злі <g/> . </p>
doc#4 І в цьому принада поезії <g/> , а в їхньому багатстві й суперечності <g/> , може <g/> , критерій до того <g/> , хто справжній поет <g/> . </p>
doc#4 <p> Але може тверезий читач <g/> , схильний до прагматики й точности й остаточности висновків <g/> , читач <g/> , що вірить у те <g/> , що твори літератури « <g/> сделаны <g/> » і можуть бути розмонтовані й знов змонтовані <g/> , як машина <g/> , хоч би й комп'ютерної складности <g/> , буде невдоволений таким закінченням як надто суб'єктивним <g/> , з його <g/> , закінченням <g/> , — апеляцією до того <g/> , що мала б думати поетка <g/> , що диктує критикові його вік <g/> …
doc#5 <p> Спроби причепити романові Підмогильного націоналістичну ідеологію нагадують мені того анекдотичного персонажа <g/> , який на фразу про красу зоряного неба відповідає <g/> : – Але бачите Великий Віз <g/> ?
doc#6 Людина безсила <g/> , людина самотня <g/> , незалежно від того <g/> , чи вона справді сама <g/> , чи вона збита в невеликий гурт <g/> .
doc#6 Дальші й більші успіхи — виставки <g/> , продаж картин <g/> , видання книжок <g/> , що поєднували його текст з його ж таки ілюстраціями <g/> , упорядкованими в серіях <g/> , ілюстрування книжок ( <g/> приміром <g/> , Франкового “ <g/> Лиса Микити <g/> ” <g/> ) <g/> , видання його автобіографії <g/> , напевно <g/> , дали йому інші можливості піднести рівень життя й стабілізувати його <g/> , але ледве чи воно вийшло поза рамці того <g/> , що в Америці зветься “ <g/> середньою клясою <g/> ” <g/> , а вже напевне вони не змінили його життєвого стилю мистецької одержимости <g/> . </p>
doc#6 <p> Мистецьке виховання Курилика в його найраніших проявах <g/> , у роки дитинства <g/> , почалося з того <g/> , що можна б назвати субкультурою <g/> .
doc#9 Олена Пчілка приймає його погляд <g/> , що при збагачуванні літературної мови потрібне передусім « <g/> граматичне розширювання <g/> » <g/> , себто словотворення відомими в народній мові формантами2. </p><p> Але вона не відкидає й того <g/> , чого смертельно боявся І. Нечуй-Левицький <g/> : позичень і кування нових слів <g/> .
doc#9 Така переходна доба властива багатьом молодим літературам <g/> »2. </p><p> От через ці два чинники <g/> : виробленість <g/> , хоч би і відносну <g/> , газетної і науково-публіцистичної мови в Галичині <g/> , з одного боку <g/> , появу нового — назвім його умовно міським — покоління письменників ( <g/> та й інтелігенції взагалі <g/> ) <g/> , з другого боку <g/> , — повернутися до того стану <g/> , який був у мові двадцять-тридцять років тому <g/> , стало неможливим <g/> .
doc#9 І. Франко не обурюється тепер потребою вивчати елементи літературної мови над Сулою або Пслом <g/> ; він пише <g/> : « <g/> Кождий <g/> , хто брався писати тою мовою <g/> , наскільки черпав із книжної традиції <g/> , мусів зачинати від Котляревського <g/> , Квітки-Основ'яненка <g/> , Шевченка <g/> , Марка Вовчка <g/> , Нечуя-Левицького <g/> , мусить бачити <g/> , що тут <g/> , у мові тих письменників <g/> , лежить основа того типу <g/> , яким мусить явитися вироблена літературна мова всіх українців <g/> »1. Книжна традиція — цей чинник <g/> , як бачимо <g/> , підкреслюється і тут <g/> , у І. Франка <g/> , як вирішальний <g/> .
doc#9 М. Коцюбинський над своєю мовою працював багато і систематично <g/> , домагаючися того <g/> , щоб вона не була говіркова <g/> , — як це було в багатьох його попередників в українській прозі і як це було в нього самого при його перших літературних дебютах <g/> .
doc#9 <p> А крім того <g/> , в ці роки незмірно зростають і легальні персональні зв'язки з Галичиною <g/> .
doc#9 Міцний мур <g/> , на який перетворили большевики свої політичні кордони <g/> , спричинився до того <g/> , що з 1920 до 1939 рр <g/> .
doc#9 Очевидно <g/> , мало не виключно з російських джерел <g/> , до того ж часто « <g/> по дорозі <g/> » ще сильно попсованих <g/> .
doc#9 Але на це треба вважати <g/> , коли б хто схотів убачати в мові художніх творів І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції повний відбиток того стану <g/> , в якому лишилася б українська літературна мова <g/> , якби вона не сприйняла припливу галицьких мовних елементів <g/> .
doc#9 Під негативним впливом розуміємо витіснення <g/> , зникнення з загального вжитку певного слова чи звороту негалицького походження під тиском того <g/> , що цього слова чи звороту не знає й не вживає Галичина <g/> .