Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Н. справді сказав цю єресь <g/> , але він сказав про це вчора і сказав Мусі Файбишенкові <g/> : ergo <g/> , на послугах Галицького був не хто інший <g/> , а саме Муся з його лискучою лисою головою <g/> , і круглим черепом <g/> , і викоченими на стало очицями <g/> . </p>
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#4 Для нас тут немає значення <g/> , чи в ці роки творчої перерви поетка справді не написала нічого <g/> .
doc#4 <p> Натомість у збірці поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , коли говорити про її другу частину <g/> , як ми умовилися <g/> , маємо тільки записи епізодів <g/> , вражень і настроїв <g/> , які можуть повторюватися й часто справді повторюються <g/> .
doc#5 <p> Аж тут ми справді і вперше зустрічаємося з автором <g/> , з Валеріяном Підмогильним <g/> .
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> <g/> Зрушений громом <g/> <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#6 В останні роки свого життя Курилик і справді опинився в центрі комерційних зацікавлень <g/> , що творили сенсацію навколо видань його серійних книжок для дітей і для дорослих <g/> .
doc#6 Антимасовий за задумом <g/> , він у дусі доби став справді масовим серед інтелектуалів <g/> .
doc#6 Це може бути алюзією до безмірности врожаю прерійного збіжжя <g/> ; і це напевне збільшує враження відстані між возом і далекою <g/> , на задньому пляні справді такою маленькою машиною ( <g/> часта в Курилика композиція <g/> ) <g/> , як також і відчуття безмірности природи супроти малости людини <g/> .
doc#6 Курилик справді йшов до фрески <g/> .
doc#6 не випадало б мені зізнатися <g/> , але мені справді майже до серця цей рисунок жінки <g/> .
doc#7 Ці слова справді в парадоксальній формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> .
doc#7 Одначе за всіма ознаками цей стиль справді відповідає натурі автора <g/> .
doc#8 Потім вдумуєшся — і бачиш <g/> , що в ньому є велика частка правди <g/> : радянське літературознавство в особах Річицького <g/> , Шабльовсько- го тощо справді багато в чому тільки пристосовує до нових політичних вимог традиційний іконописний образ Шевченка <g/> , створений у писаннях наших таки народницьких істориків літератури <g/> .
doc#9 І це <g/> , власне <g/> , єдино певно у цьому свідченні <g/> , бо в нас нема серйозних підстав думати <g/> , що ця розмова справді була і що Шевченко справді вирішив послухати поради Лукашевича <g/> .
doc#9 Вона пише не так про новотвори <g/> , як про мовне простування письменника на захід <g/> , віддавання переваги правобережному лексікону перед лівобережним <g/> , любовне плекання волинських та подільських словечок <g/> »2. </p><p> І справді <g/> , П. Филипович вказує <g/> , що такі слова <g/> , як гордота <g/> , лихослів'є <g/> , недійність М. Старицький узяв із словника Є. Желехівського3. </p><p> Але з такими твердженнями слід бути обережними і ґрунтовніше перевірити їх на матеріялі всієї поетичної мови М. Старицького <g/> .
doc#9 В листі до Н. Кобринської з 26.02.1898 р. він писав <g/> : « <g/> Слово розвиток давно вжив д. Франко в передньому слові до свого перекладу " <g/> Фавста <g/> " і потрапив добре <g/> »3. Для нас тут не має значення <g/> , чи справді слово розвиток — індивідуальний витвір І. Франка <g/> .
doc#9 Характеристична з цього погляду згадка про мову С. Петлюри <g/> , яку знаходимо в І. Нечуя-Левицького <g/> : « <g/> Я ж часто зустрічаюсь з студентами <g/> , і вони усі говорять народною українською мовою <g/> , тільки один студент С. Петлюра і справді балакав зі мною так <g/> , що я спитав його <g/> , чи не з Галичини він <g/> »4. На цій же позиції були і тогочасні передові письменники — передусім Леся Українка і М. Коцюбинський <g/> .
doc#10 Сьогодні ми бачимо <g/> , що форми <g/> , пропоновані Курило <g/> , справді не були найкращі <g/> .
doc#10 Якби українські мовознавці реалізували цю програму Курило <g/> , то вони справді сказали б першими нове слово в цій царині в слов'янському світі22 <g/> ) <g/> . </p>