Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Нелегко сказати <g/> , як редактором журналу став Свирид Микитович Довгаль <g/> .
doc#2 Замість сказати — коні меткі <g/> , як стріли Перуна <g/> , — поетка каже <g/> : « <g/> Гучні <g/> , меткі на гони Перуна <g/> , стріли <g/> , коні <g/> » <g/> .
doc#3 Хоч обмежений критеріями роду ( <g/> середній <g/> ) та числа ( <g/> pluralia tantum <g/> ) <g/> , розвиток цієї конструкції <g/> , уже півтора століття вживаної в літературній мові <g/> , відповідає загальній еволюційній тенденції і є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , коли воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> .
doc#4 Чи я мав рацію в своєму обуренні чи в схваленні <g/> , чи Союз українок винен у злочині проти поезії <g/> , а чи <g/> , навпаки <g/> , він виявив досконале розуміння особливосте поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> , я не можу сказати <g/> , бо ніде в книжці нема й натяку на те <g/> , хто за що в ній відповідальний <g/> .
doc#4 Звичайно <g/> , кожний читач помітить <g/> , що певні враження <g/> , теми <g/> , мотиви й настрої повторюються <g/> , але вони повторюються нереґульовано <g/> , вільним плином <g/> , сказати б <g/> , самі з себе й заради себе <g/> .
doc#4 Замість сказати — </p><p> Помолюся ж до віконця </p><p> і до росяного ранку </p><p> і на тій іконці </p><p> покладу рум'янку <g/> …
doc#6 У поодиноких <g/> , хоч і не частих випадках ця проповідницька настанова межує з прямою пропагандою <g/> , приміром у його картинах про ( <g/> точніше було б сказати — проти <g/> ) аборт <g/> , про одну з яких буде докладніше мова далі <g/> .
doc#6 Та перше <g/> , ніж іти до тих інших плянів <g/> , захованих на більших глибинах <g/> , варт сказати кілька слів про <g/> , власне <g/> , ці відзнаки поверхні <g/> , бо різні пляни співіснують у творчості нашого маляра і діють комплексно <g/> , отже було б незадоволенним снобізмом відтруситися від тих рис <g/> , що першими заполонюють увагу глядача <g/> , й заплющити на них очі <g/> . </p>
doc#6 Та <g/> , зрештою <g/> , навіть у тих Куриликових творах <g/> , що виростали з традиції Бройгеля <g/> , знаходимо не лише принадні деталі <g/> , подавані здебільшого дрібно і збоку або на задньому пляні <g/> , ніби маляр хоче сказати <g/> , — так <g/> , це мило <g/> , це людяно <g/> , часом трохи смішно <g/> , посміхнися <g/> , глядачу <g/> , — але на цьому роля епізодів і епізодичних деталів не обмежується <g/> .
doc#6 З'явлються назви іронічні ( <g/> “ <g/> Культурний обмін у Канаді <g/> ” <g/> ) <g/> , метафоричні ( <g/> “ <g/> Дияволове весілля <g/> ” <g/> ) <g/> , метонімічні ( <g/> “ <g/> Вітер співає в телефонних дротах <g/> ” <g/> ) <g/> , назви <g/> , що розкривають ідею картини ( <g/> “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” <g/> ) <g/> , що зміщують площини картини ( <g/> “ <g/> Иоан Христитель на батьковій фармі <g/> ” <g/> ) <g/> , що підносять мораль картини ( <g/> “ <g/> Нам важко зрозуміти <g/> ” — про злидні Індії <g/> ) <g/> , що вносять особисті мотиви ( <g/> “ <g/> Коли час сказати прощай <g/> ” <g/> ) <g/> , і такі <g/> , що виводять далеко поза межі даної картини ( <g/> “ <g/> Я радів і журився при кожній погоді <g/> ” — власна цитата з “ <g/> The Hound of Heaven <g/> ” Фр <g/> .
doc#6 Кілька слів належить сказати про його трактування людського обличчя <g/> .
doc#6 <p> Виразні в творчості Курилика біографічні та історично-документальні елементи <g/> , які він провадив на практиці і підкреслював у програмових заявах <g/> , елементи серійности в його творчості <g/> , що виявлялися <g/> , приміром <g/> , як уже показано <g/> , в однообличності його персонажів <g/> , нарешті <g/> , навіть сама його біографія й стиль життя <g/> , здавалося <g/> , штовхали саме до такої кваліфікації — чи може краще сказати <g/> , дискваліфікації його малярства <g/> .
doc#6 Чи вона йде через Дієґо Ріверу <g/> , чи виникла спонтанно <g/> , сказати сьогодні не можна <g/> .
doc#7 Так досить сказати <g/> , приміром <g/> , слово роззявити <g/> , щоб у свідомості з'явилися слова рота або пащеку <g/> , і то конечно в формі родового або знахідного відмінка <g/> .
doc#8 Вона пояснювалася його <g/> , сказати б так <g/> , інтелектуальною вдачею <g/> .
doc#9 Поза тим можна сказати <g/> , що жадної географії поширення слів ( <g/> Вортґеоґрафі <g/> ) ми не маємо <g/> .
doc#9 — Правобережний гомін єсть відомий мені по знаттю його на Волині <g/> , — і маю сказати <g/> , що він повинен би бути й кожному <g/> , хто дбає о силу й багатство української мови <g/> , стільки ж милим <g/> , скільки й лівобережний <g/> : так надто щиро та широко приховав він свою українську вдачу <g/> »1. І далі Олена Пчілка доводить <g/> , що він зовсім не ополячений <g/> , а тому слід « <g/> залишити ту гадку з погляду мови про " <g/> єдину чистую <g/> " Полтавщину <g/> .
doc#9 Проте і їх можна з поезій М. Старицького повизбирувати чимало <g/> , надто тоді <g/> , коли розуміти під побутовою лексикою не тільки <g/> , сказати б <g/> , назви предметів кімнатно-домашнього вжитку <g/> , а й взагалі предметів і понять <g/> , більш-менш часто вживаних у побуті <g/> , її можна продемонструвати такими прикладами <g/> : ружанка ( <g/> « <g/> Ще ружанка <g/> .
doc#9 А треба сказати <g/> , що своєю практичною стороною поетична мова М. Старицького мало вплинула на дальший розвиток української літературної мови <g/> .
doc#9 » — за характеристикою Б. Грінченка <g/> ) 3 або звороту звертаюся до вас <g/> , про який Б. Грінченко писав <g/> : « <g/> Се " <g/> до вас звертаюся <g/> " чи польонізм <g/> , чи москалізм <g/> , але у всякому разі річ не вкраїнська <g/> ; по-вкраїнському се значить <g/> : " <g/> до вас повертаюся <g/> " <g/> , а якщо висловити по-вкраїн- ському авторову думку <g/> , то треба сказати <g/> : " <g/> до вас вдаюся з покликом <g/> " або просто " <g/> вас кличу <g/> " <g/> , " <g/> вас закликаю <g/> "»4. </p><p> Таким чином і в своїх прикладах <g/> , і головне в своїх вимогах і тоні стаття Б. Грінченка була більше полемічна <g/> , ніж речова <g/> .