Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Н. повинен підписувати псевдонімом <g/> , який він обере сам <g/> .
doc#0 Костецького звали <g/> , звичайно ж <g/> , не Свирид Микитович — у якомусь варіянті <g/> , бо так піп охрестив <g/> , — а Ігор Вячеславович <g/> , ім'я князівське <g/> , не з опери ж ( <g/> якщо він не сам це вигадав <g/> , а він любив фантазувати <g/> ) <g/> .
doc#0 Було без значення <g/> , чи все це вигадував сам Костецький <g/> , чи його батько <g/> .
doc#0 Ось лише кілька навмання імен <g/> , згадуються Ґарґантюа та його синок <g/> , ненажери й ненасекси <g/> , численні декамеронники <g/> , Шекспірові блазні та й сам Фалстаф <g/> , Казанзакісів Зорба <g/> , Ролланів Кола Брюньйон <g/> , а надто череватенький Санчо Панса <g/> .
doc#1 Це його « <g/> забрали в москалі <g/> » <g/> , але і втіленням образу покритки є він сам <g/> .
doc#1 При всій любові поета до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p><p> Ясний та глибокий <g/> , — </p><p> він сам просить свою товаришку Музу покинути цей світ разом з ним <g/> : </p><p><g/> …
doc#4 Скоріше чи пізніше він дасть формулювання <g/> , в якому сам <g/> , свідомо чи несвідомо <g/> , схоплює найяскравішу рису <g/> , власне <g/> , сутність свого бачення світу <g/> , своєї виокремлености з нього <g/> , коротко — своєї творчости <g/> .
doc#4 З ким вона лишається сама <g/> , здатний бути сам <g/> .
doc#6 Він не приховує <g/> , що багато картин він малював з фотографій <g/> , які попередньо сам робивi <g/> , рідше — інші <g/> .
doc#6 Так <g/> , на картині “ <g/> Пізнє літо на Центральному Острові <g/> ” ( <g/> з торонтської серії <g/> ) двоє Куриликових дітей з'являються <g/> , як він сам зазначає <g/> , двічі <g/> , бо тут скомбіновано дві фотографії <g/> : на передньому пляні вони дивляться в глиб картини <g/> , а на задньому пляні вони ж таки дивляться на ту саму сцену вперед <g/> , річ не можлива за законами простолінійного часу й простору <g/> .
doc#6 У його автобіографії Хтось був з ним і в ньому <g/> , але в дійсності Він був радше коло нього <g/> , і сам Курилик у слові не завжди був тим <g/> , чим він був у дійсності <g/> .
doc#6 Тут зроблено спробу індивідуалізувати обличчя апостолів <g/> , також Пілата <g/> , і <g/> , звичайно <g/> , Христа <g/> , про що <g/> , зрештою <g/> , сам мистець пише <g/> .
doc#6 Саме з накладення одне на одне цих двох психологій <g/> , цих двох світів виросла його особиста трагедія <g/> , яку він ховав сам від себе в релігійній екстазі й проповідництві і з якої постав його світогляд і своєрідність його мистецтва й навіть його особи <g/> . </p>
doc#6 До самих “ <g/> Страстей Христових <g/> ” <g/> , як він сам каже <g/> , він виконав коло 800 рисунків <g/> .
doc#6 <p> iv Характеристичний тут уже сам вибір теми <g/> .
doc#9 Практично І. Франко в цій статті цілком знімав з порядку денного змагання до єдности літературної мови і відкривав і сам дорогу хуторянським тенденціям <g/> , з тією тільки різницею <g/> , що Б. Грінченко проголошував монополію одного хутора <g/> , а І. Франко визнавав усі хутори за принципово рівновартісні й гідні права на самостійний розвиток за своїми внутрішніми законами <g/> .
doc#9 відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище спільне для Галичини і Волині <g/> ) <g/> ; красти з давальним відмінком особи ( <g/> « <g/> Краде людям сонечко веселе <g/> » — « <g/> Дим <g/> » <g/> , II <g/> , 112 <g/> ; Волинь <g/> , здається <g/> , має красти з прийменником у з родовим відмінком <g/> ) <g/> ; узброїтися з прийменником у зі знахідним відмінком ( <g/> « <g/> Я узброєна в свою ненависть <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 124 <g/> ) <g/> ; дозволити з підрядним реченням зі сполучником щоб ( <g/> « <g/> Дозвольте <g/> , щоб я сам поклав сі перли <g/> » — « <g/> Кам <g/> .
doc#9 Любив уживати мало відомі на Україні вирази й трохи тим сам милувався <g/> .
doc#9 Іноді І. Нечуй-Левицький пропонує явні русизми ( <g/> взрив замість вибух <g/> ) <g/> , а особливо цікаві ті випадки <g/> , де він замість того слова <g/> , яке вважає за галицьке <g/> , пропонує сам якраз галицьке слово ( <g/> добуток <g/> , стосунки <g/> , почасти назвище <g/> ) <g/> .
doc#9 По-перше <g/> , не треба думати <g/> , що І. Нечуй-Левицький сам позичав з російської мови більшість тих слів <g/> , що ми навели <g/> .