Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> На початку I860 р. ситуація помітно змінюється <g/> . </p>
doc#1 » від 3 листопада 1860 р. поет ремствує <g/> : </p><p> Чи буде кара </p><p> Царям <g/> , царятам на землі <g/> ? </p>
doc#1 <p> ( <g/> 5 листопада 1860 р. <g/> ) </p><p> Останні місяці і буквально останні дні Шевченкового життя були наповнені турботами про друкування <g/> , а згодом і розповсюдження його « <g/> Букваря <g/> » <g/> .
doc#1 Дозвіл цензора одержано 21 листопада 1860 р. <g/> , і « <g/> Буквар <g/> » був надрукований ( <g/> у січні 1861 р. <g/> ) <g/> .
doc#1 Дозвіл цензора одержано 21 листопада 1860 р. <g/> , і « <g/> Буквар <g/> » був надрукований ( <g/> у січні 1861 р. <g/> ) <g/> .
doc#1 У вірші « <g/> Бували войни й військовії свари <g/> » від 26 листопада 1860 р. він мовби вступає у відкриту полеміку із самим собою минулорічним <g/> , пишучи <g/> , що зміна соціяльного устрою прийде і без сокири <g/> : </p><p> І без сокири </p><p> Аж зареве та загуде <g/> , </p><p> Козак безверхий упаде <g/> . </p>
doc#1 Присвячені цій концепції вірші « <g/> Гімн чернечий <g/> » від 20 червня I860 р. та « <g/> Великомученице кумо <g/> !
doc#1 » від 2 грудня 1860 р. Це гріх проти себе самого <g/> , проти власного тіла <g/> , отже <g/> , проти власної душі <g/> .
doc#1 , наприклад <g/> , « <g/> Над Дніпровою сагою <g/> » від 24 червня 1860 р. <g/> ) <g/> , українське село ( <g/> наприклад <g/> , « <g/> Тече вода з-під явора <g/> » від 7 листопада 1860 р. <g/> ) <g/> .
doc#6 Здебільшого репродукції таких картин можна знайти в каталозі переїзної виставки 1982— 1984 р. <g/> ) <g/> .
doc#6 Рису цю я спостеріг дуже виразно на багатьох картинах <g/> , зібраних на переїзній виставці 1982—1984 р. З книги Морлі довідуюся <g/> , що ще раніше цю свого роду абстрактність таких кількаплощинних речей Курилика відзначив Айсікс у вступі до вінніпезької виставки 1970 року ( <g/> мені це видання тепер не приступне <g/> ) <g/> .
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#9 <p> </doc> </p><p> ПЕРЕДМОВА </p><p> Після багатьох років життя в Харкові я опинився 1943 р. у Львові <g/> .
doc#9 <p> Зламання цензурних заборон у Росії в 1905 р. <g/> , відновлення літературної діяльности на великій Україні1 <g/> , повернення деяких письменників <g/> , журналістів і політичних діячів з Галичини відкривають широкий шлях потужним впливам засвоєного перед цим у Галичині на літературну мову центральних і східних областей <g/> ; зустрічі з галичанами в роки війни 1914—1918 рр <g/> .
doc#9 , вплив заснованої 1861 р. « <g/> Основи <g/> » <g/> , а надто культ Шевченка <g/> , що починає творитися з початку 60 рр <g/> .
doc#9 Згадуючи ті часи <g/> , сучасник писав <g/> : « <g/> Коло р. 1862 почалось у нас в Галичині " <g/> українство <g/> " <g/> .
doc#9 В листі до Н. Кобринської з 26.02.1898 р. він писав <g/> : « <g/> Слово розвиток давно вжив д. Франко в передньому слові до свого перекладу " <g/> Фавста <g/> " і потрапив добре <g/> »3. Для нас тут не має значення <g/> , чи справді слово розвиток — індивідуальний витвір І. Франка <g/> .
doc#9 — Ю. Ш. <g/> ) <g/> , складених добре і вдатно <g/> , як-от <g/> : переважно <g/> , здійснити <g/> , вражіння <g/> , переважувати <g/> , зміст <g/> , вплив <g/> , пересвідчитись <g/> , неможливий і т. д. <g/> , котрі й я вживаю в писанні <g/> »1. А що таких слів було далеко більше <g/> , про це свідчить не тільки красномовне — « <g/> і т. д.» <g/> , а й те <g/> , що в цьому списку бракує <g/> , наприклад <g/> , слова розвиток <g/> , що його <g/> , як ми бачили з листа І. Нечуя-Левицького з 27.02.1898 р. <g/> , він сам уважав теж за галицьке і вдало утворене <g/> . </p>
doc#9 Приблизно з 1907 р. <g/> , коли в Росії знов починає лютувати реакція <g/> , знову міцніють зв'язки революційної інтелігенції з Галичиною <g/> .
doc#9 Принаймні 1909 р. І. Огієнко вказував <g/> , що правильним наголосом у словах <g/> , виведених від основи ім'я <g/> , мав би бути наголос на корені <g/> : іменник <g/> , заіменникxxiii <g/> . </p>