Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Не треба ні з ким зустрічатися <g/> .
doc#0 Жінки-рятівниці Н. не знав <g/> , — ні прізвища <g/> , ні адреси <g/> , таборових поліцаїв теж ні <g/> , — виявилося <g/> , що молодики в плащах були поліцаями <g/> , мабуть <g/> , таборовими <g/> , а може <g/> , й вищого щабля людоловами <g/> .
doc#0 Жінки-рятівниці Н. не знав <g/> , — ні прізвища <g/> , ні адреси <g/> , таборових поліцаїв теж ні <g/> , — виявилося <g/> , що молодики в плащах були поліцаями <g/> , мабуть <g/> , таборовими <g/> , а може <g/> , й вищого щабля людоловами <g/> .
doc#0 На своєму вірному віслючкові він тюпає слідом за господарем по ідеологічному центру Мадріду <g/> , праворуч дорога веде до університету <g/> , ліворуч до королівського палацу <g/> , але не належить ні туди <g/> , ні сюди <g/> .
doc#0 <p> На запитання до Н. <g/> , уже по війні <g/> , чи він шкодує <g/> , що взяв на себе вимушене зобов'язання супрота громадянина Галицького і що не дотримався свого зобов'язання <g/> , відповідь була <g/> , що ні <g/> .
doc#1 Із часів кріпацтва збереглося надто мало творів <g/> , а то й ні одного <g/> , оскільки датування « <g/> Причинної <g/> » 1837 роком спірне <g/> .
doc#1 Жадного слова <g/> , що прозвучало б недоречно в розмовній мові — ні церковнослов'янізмів <g/> , ні запозичень <g/> , ні вульґаризмів <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) </p><p> Смерть тут — « <g/> милосердна мати <g/> » <g/> , і є солодкість у беззахисності перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема ні турбот <g/> , ні печалі <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Поетка шукає засобів точних <g/> , тверезих <g/> , непричепурених <g/> , цурається солодкости й дешевого патосу <g/> , не боїться називати речі їхніми іменами — і так виробляє власне поетичне письмо <g/> , якого не поплутаєш ні з чиїм іншим <g/> , хоч воно виразно належить до поезії XX сторіччя <g/> , протиставленої в своєму дещо цинічному виклику романтизмові минулого сторіччя <g/> . </p>
doc#4 Зформулюймо її так <g/> : Засоби поетичної техніки Наталі Лівицької- Холодної <g/> , взяті в сумі й взаємодії <g/> , творять у її « <g/> нових <g/> » поезіях ( <g/> чи новій поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не поплутаєш ні з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення новітньої поезії від котурняної бутафорії й чимраз більшого включення до цієї поезії елементів <g/> , що вважалися в XIX сторіччі й навіть на початку нашого занадто прозаїчними для поезії <g/> .
doc#5 <p> Виявляється <g/> , що ні <g/> .
doc#5 Не було в ньому нічого ні цікавого <g/> , ні ориґінального <g/> .
doc#5 У політичному сенсі <g/> , розуміється <g/> , ні <g/> .
doc#7 Він може повернути дійсність довкілля в поезію Зуєвського <g/> , не роблячи її ні важкою <g/> , ні матеріяльною <g/> . </p>
doc#9 Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини ( <g/> « <g/> Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрестанними розмовами про Галичину <g/> , що мене прозвали Михаїл Галицький <g/> »2 <g/> , — згадував він про ці часи <g/> ) <g/> , він потім <g/> , побувавши в Галичині <g/> , різко змінює своє ставлення до Галичини взагалі <g/> : « <g/> Галичина така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> , видимо <g/> , виявляючи цим приховано своє глибоке невдоволення галичанами <g/> , залюбки Цитує лайливу характеристику їх <g/> , нібито одержану ним у листі від одного українця <g/> : « <g/> Господи <g/> !
doc#9 дикарь <g/> ) <g/> , печатати — друкувати ( <g/> « <g/> Не хотів печатати ні один редактор газети <g/> » — Ч. 77 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 Тут не допомагає ні педантерія <g/> , ні сентиментальність <g/> »lxv <g/> .
doc#10 <p> В дійсності ( <g/> 23 <g/> ) не виявляла ні суб'єктивного ідеалізму <g/> , ні тим більше націоналізму <g/> , як не виявляла вона й послідовносте в окресленні фонеми <g/> .
doc#11 Минув той час <g/> , коли була чеська проза читвом для підстаркуватих милих бабусь із чеськмовних містечок <g/> , а поза тими бабусями ніхто не знав ні « <g/> Бабічки <g/> » Божени Нємцової <g/> , ні « <g/> Песиголовців <g/> » Алоіза їраска <g/> , як нульовим був світовий курс наших « <g/> Батюшків <g/> » або « <g/> Волів <g/> » <g/> .
doc#11 У романі Андруховича є еротичні епізоди <g/> , але еротичного роману він не написав ( <g/> що само собою не є ні похвала <g/> , ні гудження <g/> ) <g/> …