This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | , Т. Шевченко навіть не пробував братися за | нього | ще раз Даремно також шукати в цьому періоді « |
doc#5 | відповідає <g/> : – Але бачите Великий Віз <g/> ? Де воли з | нього | <g/> ? Випряжені <g/> . Ким <g/> ? Москалями <g/> . Не дамо <g/> ! Москалям |
doc#6 | що бачив <g/> , а бачив він там ці знаряддя <g/> . Це була для | нього | насолода <g/> , але <g/> , напевне <g/> , також школа |
doc#6 | , у грі світла <g/> . Не менш характеристичне для | нього | широке використання символів <g/> . Навіть там <g/> , де |
doc#6 | бачимо купку цеглин <g/> , цемент і лопатку коло | нього | <g/> , що можуть вести нас до ідеї марности людського |
doc#6 | цілої картини було менш типове для | нього | <g/> ) <g/> , він ніколи не відмовляється від речевости |
doc#6 | сама картина <g/> , а й її назва <g/> . Ми не знайдемо в | нього | картин <g/> , що звалися б <g/> , як ставало модно в той час <g/> , |
doc#6 | з ним і в ньому <g/> , але в дійсності Він був радше коло | нього | <g/> , і сам Курилик у слові не завжди був тим <g/> , чим він |
doc#6 | чи не усвідомлюючи <g/> . Тільки особисто це було для | нього | кривавою виразкою на душі <g/> , бо він не народився в |
doc#9 | архаїзації <g/> , прагненням <g/> , яке робиться в | нього | дуже виразним після видання « <g/> Досвітків <g/> » <g/> . |
doc#9 | перший аргумент <g/> , дарма що дехто посилається на | нього | і в наші дні <g/> , ледве чи має доказову силу <g/> . За ним |
doc#9 | засвоїв <g/> . Книжка <g/> , видана в Галичині <g/> , була для | нього | джерелом мовних новацій <g/> . Ще більшою мірою |
doc#9 | поеми <g/> , а загального доброго враження <g/> , яке на | нього | <g/> , очевидно <g/> , ця річ справила <g/> . А вивчення |
doc#9 | XI <g/> , 98 <g/> ) <g/> ; приступати — заходити ( <g/> « <g/> Я приступлю до | нього | <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 127 <g/> ) <g/> ; позосталий ( <g/> « <g/> Блима |
doc#9 | попередників в українській прозі і як це було в | нього | самого при його перших літературних дебютах <g/> . |
doc#9 | : кутик — куток ( <g/> « <g/> Кутики уст не піднімались в | нього | <g/> » — « <g/> Під мінар <g/> . » <g/> , йор <g/> . ще « <g/> Подар <g/> . на іменини <g/> » <g/> , |
doc#9 | — « <g/> тріскатися <g/> » <g/> , але вживає похідного від | нього | слова розпука <g/> . Аналогічних прикладів можна |
doc#9 | від північноукраїнських елементів <g/> , хоч у | нього | вже годі шукати таких виразно північних |
doc#11 | , подібно до мистця ЧАРТкова <g/> . </p><p> Сталу справу на | нього | ледве чи й заведеш <g/> . Усе він переплутає <g/> , |
doc#14 | — це вічність <g/> , то будьмо послідовні і скажім за | нього | <g/> , але вірмо <g/> , що з ним <g/> , і те <g/> , що людина — це історія <g/> , |