Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Членом нацистської партії він <g/> , скільки мені відомо <g/> , не був <g/> , хоч і таке сполучення в тих обставинах не виключалося <g/> . </p>
doc#0 Власне <g/> , розтрощена Німеччина чужинецьких робітників уже не потребувала <g/> , фабрики їх не жадали <g/> , і Штрасгоф мав труднощі з розміщенням нових робітників <g/> .
doc#0 <p> У контрасті Костецький — Довгаль ідеться не про протиставлення кількісне <g/> , хто кращий <g/> , хто великий <g/> .
doc#1 Якщо читати « <g/> Титарівну-Немирівну <g/> » <g/> , не знаючи всієї його попередньої творчости <g/> , то це буде лише віньєтка з цікавим поєднанням іронічних ноток та ноток співчуття — не більше <g/> .
doc#2 <p> Важливіша нечувана стислість слова <g/> , його місткість <g/> , техніка мужньої недомовки <g/> , яка <g/> , одначе <g/> , не веде до символістичної неокреслености значення <g/> , яка завжди однозначна <g/> , як дряпина на камені <g/> , як лінія на ґравюрі <g/> .
doc#2 Обрядом є сум і дожидання милого <g/> , в ритуальні форми виливається тужіння за ним <g/> , і якщо нікого не здивує <g/> , що в першому колі « <g/> Веселки <g/> » річний круг життя поданий як послідовність ритуальних чинів <g/> , то менше звичайний є показ усього дівочого життя теж як суми обрядових дій <g/> .
doc#2 Але традиційність і обрядовість світу Лятуринської — це стала форма для вічного набігання власних почуттів і думок <g/> , і її обряди — не обов'язок і нудна рутина <g/> , а живий зв'язок особи з людським гуртом і всесвітом <g/> , втілення в дії і жести космічної гармонії космічно-людської оркестри <g/> , вічноживе і безпосереднє <g/> , вічно пройняте Божим началом <g/> .
doc#4 Вони — порух вражень поетки і відрух її поетичного бачення світу <g/> , нічим не обмежене й не скуте плетиво вражень і реакцій на ці враження <g/> .
doc#5 З його висловлювань не зароджується пристрасних сперечань <g/> , ніхто всерйоз їх не заперечує й не відкидає <g/> , як ніхто всерйоз і не приймає <g/> .
doc#5 Усе тільки білок <g/> , тільки стандартні реакції його <g/> , тільки його нормальні забурення <g/> , що менше з них ми звемо коханням <g/> , а більше <g/> , що вивершується повним розкладом білка <g/> , – смертю <g/> : « <g/> Смерть нізвідки не приходить <g/> , а постійно пробуває в середині нас <g/> …
doc#6 Так не сталося <g/> .
doc#6 Може <g/> , не випадково <g/> , бо він у роки зрілости <g/> , так виглядає <g/> , читав мало і в суб'єктивному доборі <g/> , часом речі не першої вартости <g/> .
doc#6 В останні роки свого життя <g/> , за відносного матеріального достатку <g/> , він залюбки наймав асистентів <g/> , щоб домальовувати на своїх картинах деталі <g/> , які його не цікавили <g/> , — камені <g/> , рослини тощо <g/> . </p>
doc#7 Хвалити Бога <g/> , дев'яносто років Европа не стояла на місці <g/> , а ще й додався голос Америки <g/> .
doc#7 Тим самим у протилежність всякій заумній мові при такому підході до мови роля значення слова не занепадає <g/> , а зростає <g/> .
doc#7 Суть їх полягає в тому <g/> , що <g/> , систематично порушуючи синтаксичну й фразеологічну інерцію мови <g/> , поет повинен увесь час спиратися на можливості <g/> , закладені в самій таки мові <g/> , використовувати те <g/> , що в мові може бути <g/> , не накидаючи мові нічого їй чужого <g/> .
doc#7 Те <g/> , що писала Андієвська <g/> , — не поезія <g/> , а радше словесний спорт <g/> , і зв'язки його з українською мовою <g/> , коли не говорити про зовнішнє оформлення слів <g/> , — мінімальні <g/> . </p>
doc#9 Коли книжка нарешті вийшла в світ <g/> , 1949 року <g/> , в жалюгідному цикльостильному друку <g/> , накладом яких 100 примірників <g/> , я не наважився поставити на ній присвяту моєму прибраному вчителеві <g/> . </p>
doc#9 Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#9 Коли сучасники поета вважали всі його мовні новації за витвір його власного « <g/> ковальства <g/> » <g/> , то пізніші історики літератури ( <g/> мовознавці <g/> , на жаль <g/> , цього питання не вивчали <g/> ) намагалися трактувати їх інакше <g/> .