Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Можна було б ще мислити про вплив кінтальсько-ціммервальської програми Леніна <g/> , але на ідеологічні програми швайцарського миролюба Н. мав вироблену свою протиотруту <g/> .
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#2 <p> Поетка рясно розкидає архаїзми <g/> , аж до морфологічних ( <g/> « <g/> хитнулись стязі <g/> » <g/> ) і синтактичних ( <g/> « <g/> Страшно краєм <g/> » <g/> ) <g/> , як також реквізит слов'янської мітології <g/> , на жаль <g/> , завжди підозрілої <g/> .
doc#3 Головні синтаксичні риси українського числівника <g/> , що проявляються в його розвитку <g/> , — 1 <g/> ) використання числівника в його становленні категорії числа не тільки як семантичної категорії <g/> , але і на послугах синтакси за- лежности і 2 <g/> ) використання узгодження і керування не як взаємо виключних <g/> , а як рівнолеглих і взаємодоповнюючих ( <g/> п'ять осіб — керування <g/> , п'ятьма особами — в тій самій парадигмі — узгодження <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо кусники образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> , оте « <g/> серце надвоє роздерте <g/> » <g/> , на яке спокусився й наш чи не найкращий критик <g/> , оті заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі <g/> … </p>
doc#6 Ось люди йдуть до крамниці на закупи <g/> , проходять мимо <g/> , їдуть вельосипедом <g/> , слебезують на розі ( <g/> “ <g/> Пізні закупи <g/> , тепла осіння ніч <g/> ” <g/> , ч. 26 <g/> ) <g/> .
doc#6 Та <g/> , зрештою <g/> , навіть у тих Куриликових творах <g/> , що виростали з традиції Бройгеля <g/> , знаходимо не лише принадні деталі <g/> , подавані здебільшого дрібно і збоку або на задньому пляні <g/> , ніби маляр хоче сказати <g/> , — так <g/> , це мило <g/> , це людяно <g/> , часом трохи смішно <g/> , посміхнися <g/> , глядачу <g/> , — але на цьому роля епізодів і епізодичних деталів не обмежується <g/> .
doc#6 Багато своїх картин Курилик угрунтовує топографічно <g/> , докладно зазнаючи <g/> , яка місцевість на них зображена ( <g/> фактично майже всі з торонтської серії <g/> , але далеко не тільки вони <g/> ) <g/> .
doc#6 числа 17 ( <g/> “ <g/> Банф <g/> , шлях на Джаспер <g/> ” <g/> ) і 27 ( <g/> “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#6 Тому знавці й “ <g/> знавці <g/> ” мистецтва подеколи списували творчість Курилика на мистецтво примітива <g/> , призначене для тих <g/> , які на мистецьких проблемах і вартостях не розуміються <g/> .
doc#7 Куди стосуються слова « <g/> у перших зацвітах вогнявих віконниці з імли <g/> » — до підрядного речення « <g/> мов на травах це все <g/> » <g/> , — чи до клаптика головного речення « <g/> так нездогадно <g/> » <g/> ?
doc#8 Студії почалися вивченням Томи Кемпійського <g/> , потім перенеслися на Сковороду <g/> , аж поки почалося творення власної системи <g/> , — це був початок і народження Віктора Бера ( <g/> дата народження <g/> , здається <g/> , 1946 <g/> , як дата народження белетриста Домонтовича — коло 1924 <g/> ) <g/> , що йшов від філософії моралі до онтології <g/> , працював над темами « <g/> Сучасного образу світу <g/> » <g/> , студіював фізику <g/> , а водночас брався до економічно-соціологічних проблем <g/> , по-новому <g/> , за джерелами вивчаючи постання марксизму <g/> .
doc#9 Не хто інший <g/> , а Богдан Дідицький писав тоді <g/> : « <g/> Ми много полагали на сподіваноє сообщеніє словесне с Україною <g/> .
doc#9 <p> Ця щораз буйніше вбивана в колодочки літературна мова розвивалася не на основі старого язичия3 <g/> , а на основі того <g/> , що було вироблене перед тим на Великій Україні <g/> , зокрема і особливо Шевченком і « <g/> Основою <g/> » <g/> , а вже на цей ґрунт нашаровувалися впливи галицьких народних говірок та інтелігентського койне <g/> . </p>
doc#9 ) <g/> ; « <g/> Збагнітував ( <g/> Бог <g/> ) мою велику славу <g/> » ( <g/> І <g/> , 362 <g/> ) <g/> ; « <g/> Вергати на неї укоризни <g/> » ( <g/> II <g/> , 174 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 »3 </p><p> І далі Олена Пчілка подає свій погляд на позичання з чужих мов взагалі і на стосунки української мови з польською зокрема <g/> : « <g/> З другого боку <g/> , коли здибується у чужій літературі слово <g/> , котре нічим не противить ні лексичному складові <g/> , ні фонетичній вимові нашій настільки <g/> , що зовсім має подобу нашого українського слова <g/> , — тільки ще не ужитого в нашім письмі <g/> , — для чого ж би мали ми цуратись його <g/> ?
doc#9 « <g/> На Україні <g/> , — пише І. Кокорудз <g/> , — по нещаснім указі з 1876 р. ограничено розвій язика тільки на белетристику <g/> , очевидно <g/> , поле завузьке для розвою язика так великого народу <g/> …
doc#9 ) <g/> ; тямити — пам'ятати ( <g/> « <g/> Не тямлю <g/> , як опинився я на вулиці <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; роздивляти — дивитися й бачити ( <g/> « <g/> Роздивляю наче будинки <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; Жел <g/> .
doc#9 Так само і в термінологічній діяльності <g/> , зосередженій в Українській Академії наук у Києві <g/> , зв'язки з Галичиною підкреслювалися в деклараціях і здійснювалися на практиці <g/> .
doc#9 Можна думати <g/> , що вагання в наголосі деяких слів цієї категорії <g/> , яке тепер є в українській літературній мові <g/> , як її вживають на Великій Україні <g/> , посилене ( <g/> але не спричинене <g/> !