Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Надмір контрастів у мові « <g/> Неофітів <g/> » впливає як на розуміння <g/> , так і на емоції <g/> .
doc#3 <p> Як відомо <g/> , в давньоукраїнській мові числівник існував тільки на семантичному рівні <g/> , а морфологічно та синтаксично становив собою досить безформну масу різних уламків різних мовних підсистем <g/> , з мінімальним пристосуванням до числової семантики <g/> .
doc#7 Кожне слово в нашій мові ніби має кілька гачків <g/> , до яких — за інерцією мови — мають бути почеплені інші слова <g/> , при чому конче слова певного типу або й певні слова <g/> .
doc#9 При цьому це були не просто місцеві діалектні риси <g/> , а й інакша традиція літературної мови <g/> , зокрема плеканої в пресі <g/> , літературі <g/> , школі <g/> , мові інтелігенції на щодень <g/> . </p>
doc#10 202—217. </p><p> 13. До історії звуків в українській мові <g/> .
doc#12 <p> А. о <g/> , е — і. </p><p> Чергування о <g/> , е — і <g/> , що постало в наслідок занепаду глухих <g/> , голосних ъ <g/> , ь у слабкій позиції <g/> , в сучасній літературній мові вкладається в такі закономірності <g/> : </p><p> 1. В закритому складі е <g/> , о переходять в і <g/> , напр <g/> .
doc#14 На жаль <g/> , у нашій мові нема слова з означенням місця <g/> , паралельного до слова одночасний — одразу в багатьох місцях <g/> .
doc#15 У всякому випадку і в розмовній мові <g/> , і в літературі речення без присудка зустрічаються дуже часто <g/> .
doc#19 Літературній мові взагалі <g/> , а мові своїх творів зокрема <g/> , він надавав величезного значення <g/> .
doc#22 Але є в психологічній атмосфері <g/> , в настроях дійових осіб <g/> , у відчутті того <g/> , що « <g/> так далі жити не можна <g/> » <g/> , в підсвідомій мові кримського пейзажу <g/> , — є там <g/> , коли хочете <g/> , передчуття навіть цієї трагедії татарського народу <g/> . </p>
doc#24 <p> Але підкреслюючи музичні принципи в будові розділів і в мові <g/> , ми аж ніяк не можемо погодитися з твердженням Гаморака <g/> , ніби « <g/> Вертеп <g/> » побудований цілком « <g/> музично <g/> » і дає враження « <g/> симфонії <g/> » <g/> .
doc#25 <p> 13.“ <g/> До правопису деяких форм “ <g/> м'якої деклінації <g/> ” в українській мові <g/> ” <g/> .
doc#26 Вона починалася словами <g/> : « <g/> По мові — передмова <g/> ; можна б і без неї <g/> » <g/> .
doc#27 <p> Легко помітити <g/> , що всі ці слова вживаються також <g/> , з різним ступенем активности <g/> , в російській мові <g/> , загальній або поетичній <g/> .
doc#28 Тут його гнучкість і чіткість доведена <g/> , здається <g/> , до тієї межі <g/> , яка тільки можлива в сучасній українській мові <g/> .
doc#30 По цій мові <g/> …
doc#33 І після того <g/> , як із зізнання підсудного точно встановлено <g/> , що ablativus auctoris в українській мові ніким ( <g/> саме той нещасний ablativus auctoris <g/> !
doc#36 <p> Ймення Ґе <g/> , незвичне і в російській і в українській мові <g/> , вказує на іноземне походження <g/> .
doc#37 Публікація мовознавчих праць обмежувалася на тому <g/> , що було написане перед війною — невеличка монографія про генезу називного речення в новітній українській літературній мові ( <g/> 1947 <g/> ) <g/> , розділи з праці про вплив Галичини на розвиток української літературної мови останніх двох століть — перше писане ще в Харкові <g/> , друге у Львові <g/> .
doc#40 <p> Настанова цієї книжки — не приписувати норми сучасній літературній мові <g/> , а встановлювати їх <g/> , виходячи з її конкретного функціонування протягом останніх півтора сторіччя <g/> , а надто найостаннішого п'ятдесятліття <g/> .