Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Навчання Н. припало на період <g/> , коли старо-імперська школа розхиталася <g/> .
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#2 <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> .
doc#3 Рідше трапляються в полі спостережень однієї особи радикальні зсуви в поширених і поточних синтаксичних конструкціях <g/> , коли одна раптом « <g/> виходить з моди <g/> » <g/> , занепадає і на її місце приходить інша <g/> , нова <g/> , при чому <g/> , можливо <g/> , старша занепадає <g/> , а на її місце приходить нова <g/> , щоб заповнити порожнечу <g/> , а <g/> , можливо <g/> , спершу шириться нова конструкція — паралельна до старої <g/> , а потім у суперництві двох паралельних конструкцій перемагає ( <g/> а часом і не перемагає <g/> , а навпаки <g/> , « <g/> замах <g/> » не вдається і в змаганні нового і старого старе стверджує свою позицію <g/> ) <g/> .
doc#4 Для молодости <g/> , для молоді час не існує <g/> , життя вічне і кожне переживання безконечне <g/> , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для себе неповоротність часу і минущість усього <g/> , включно з самим собою <g/> .
doc#5 Авторові було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в журналах <g/> ?
doc#6 Його вирішальний мистецький успіх прийшов <g/> , коли йому було 33 роки — перша виставка в Торонто <g/> , а його “ <g/> нормальне <g/> ” життя мистця тривало несповна сімнадцять років <g/> , — він помер <g/> , коли йому було п'ятдесят <g/> . </p>
doc#7 Одначе я думаю <g/> , що цю традицію можна порушити <g/> , коли цей віршик має симптоматичне значення для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p>
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#9 Усе-таки <g/> , коли видавництво Отто Гаррассовіца заповзялося видати мою « <g/> Галичину <g/> » в німецькому перекладі ( <g/> що потім вийшов в світ під назвою « <g/> Die ukrainische Schriftsprache 1798-1965. Ihre Entwicklung unter dem EinfluB der Dialekte <g/> , 1966 <g/> » <g/> ) <g/> , я зробив деякі істотні додатки <g/> , з яких найголовніші два <g/> : розділ про типологію слов'янських літературних мов і про місце української літературної мови в цій схемі <g/> , з одного боку <g/> ; і схематичний огляд впливу Чернігівщини на літературну мову <g/> .
doc#10 Після блискучого троєзір'я 19 сторіччя — Олександра Потебні <g/> , Костя Михальчука <g/> , Павла Житецького другий гребінь піднесення знаменували двадцяті роки нашого сторіччя <g/> , коли працювали В.Ганцов <g/> , О.Курило <g/> , П.Бузук <g/> , Є.Тимченко <g/> , О.Синявський <g/> , М.Сулима <g/> , І.Зілинський <g/> , В.Сімович <g/> …
doc#11 Минув той час <g/> , коли була чеська проза читвом для підстаркуватих милих бабусь із чеськмовних містечок <g/> , а поза тими бабусями ніхто не знав ні « <g/> Бабічки <g/> » Божени Нємцової <g/> , ні « <g/> Песиголовців <g/> » Алоіза їраска <g/> , як нульовим був світовий курс наших « <g/> Батюшків <g/> » або « <g/> Волів <g/> » <g/> .
doc#12 Тепер <g/> , коли « <g/> Генерал-Губернаторство <g/> » стало анахронізмом <g/> , нема жадних підстав плекати й ці льокально - запроваджені зміни <g/> , — незалежно від того <g/> , як розцінювати їх з наукового або педагогічного погляду <g/> .
doc#13 Одначе <g/> , коли ми читаємо <g/> : </p><p> Вогнище на варті догорає <g/> , </p><p> Промайнули тіні вдалині <g/> , </p><p> Зловороже військо обступає Запорозькі білі курені <g/> , — </p><p> це рембрандтівська картина <g/> , ці курені до болю білі <g/> , аж око сліпить від їх білости <g/> , і бути інакше не може <g/> , бо це — символ українського світу <g/> .
doc#14 ПОЕЗІЙ КНИГА ШОСТА <g/> » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією <g/> , навіть коли вона наскрізь історіософська <g/> , — марна річ <g/> .
doc#15 Я <g/> , здається <g/> , не помилюся <g/> , коли скажу <g/> , що встановлення називних речень як особливої синтаксичної конструкції належить російському мовознавству <g/> .
doc#16 Очевидно <g/> , що тут може йтися тільки про сперечання чисто словесне <g/> , коли в однакові слова вкладається відмінне значення <g/> , або про дискусію позірну <g/> .
doc#17 Скульптурність її гри на початку підкреслено плавкістю рухів рук на тлі темної сукні <g/> ; але пальці ще мовчать <g/> ; у 3 відслоні <g/> , коли вона повна надії <g/> , в гру входять пальці <g/> ; і ось – катастрофа <g/> , Малахій утік <g/> , він не повернеться додому <g/> , ніколи не відновиться хуторська ідилія <g/> .
doc#18 Можна думати <g/> , що задум поеми виношувався багато років <g/> , щонайменше від кінця дев'ятдесятих років <g/> , часу <g/> , коли образ особливо переслідував Франка <g/> .
doc#19 Хронологічно це <g/> , здається <g/> , останній твір Мови <g/> , можливо <g/> , написаний тоді <g/> , коли він уже знав <g/> , що йому небагато лишилося жити <g/> , своєрідний заповіт поетів <g/> .