Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 негостинний ґмах габсбурзької епохи <g/> . Тоді <g/> , за часів Н. <g/> , він був суцільно німецький (
doc#1 , знову ж таки персоналізовані і скомпоновані за схемою багатопляновости <g/> , коли <g/> , наприклад <g/> ,
doc#2 іншим почуттям <g/> , над усіма панує одне — мста <g/> , око за око <g/> , один з двох мусить упасти <g/> , і єдина насолода
doc#2 і ікластих ритмів сховала Лятуринська за цією нібито безпорадністю і який свій світ
doc#2 світу <g/> , а тільки займенником <g/> , що з ним <g/> , чей же <g/> , за законами мови має узгоджуватися присудок <g/> .
doc#4 в натяку <g/> , в деталі <g/> , в начебто малому <g/> . Є світи за морями <g/> , є гуси <g/> , що не дають себе приборкати <g/> , що
doc#7 поезія не тільки в УССР <g/> , а і на еміґрації вперто й за всяку ціну хоче насамперед означати <g/> . До цього
doc#7 барви <g/> . До цього її штовхає й уперта кампанія за консервування поезії на рівні неоклясиків <g/> , та
doc#8 , як мало хто розумів Петрова і як мало він дбав за те <g/> , що його розуміли ті <g/> , хто його не розумів <g/> . </p>
doc#9 , а їхні « <g/> галичанизми <g/> » ледве чи виходили за межі підроблення під смак адресатів <g/> . </p><p> Та й
doc#9 . П. Куліш писав до галичан <g/> : « <g/> Коли ж ви стоїте за свої особини <g/> , то сим виявляєте узькість своєї
doc#9 , П. Куліша можна тільки вельми умовно вважати за провідника галицьких мовних впливів <g/> . Але
doc#9 інородних <g/> » ( <g/> II <g/> , 74 <g/> ; польонізм <g/> ? <g/> ) <g/> . Назви осіб за їх ознакою або функцією <g/> : « <g/> Ізбранники Господні
doc#9 не принесли нічого нового <g/> , і їх можна вважати за відгомін дискусії <g/> , а не за її істотну частину <g/> . В
doc#9 Лісового інституту І. Л. Личко <g/> , за допомогою якого кияни встановили зв'язок з
doc#9 і забракував <g/> . Це знову ж таки може правити за доказ потрібности деяких галицьких елементів
doc#9 , виконав <g/> . Як видно з прикладів <g/> , акання <g/> , за винятком слова автора <g/> , зосереджується і на
doc#10 то Ганцов для всіх українських говірок приймає за вихідну стадію о >уо <g/> , звідки потім в одних
doc#11 там вони добре причаєні <g/> . Та вже посмертно <g/> , не за життя Го <g/> , точніше — десь року 1880
doc#14 ! <g/> ) <g/> , а тому не здається оригінальним ( <g/> хоч за епігонів відповідати важко <g/> , але іноді