Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Сімович ніколи не мав і не хотів мати організаційної праці <g/> , вищої від — перед війною — ректора Українського педагогічного інституту в Празі в кінці двадцятих років <g/> .
doc#1 Якщо говорити про стилістику <g/> , то в цій трагічно спокійній ідилії Т. Шевченко « <g/> перестрибує <g/> » від одного до іншого <g/> : тут і буденний діялог <g/> , і гумористичні елементи </p><p> майже в дусі І. Котляревського <g/> , й уступи в дусі народніх пісень — звичайно <g/> , знову ж таки персоналізовані і скомпоновані за схемою багатопляновости <g/> , коли <g/> , наприклад <g/> , образ України водночас виступає як образ потойбічного Раю <g/> . </p>
doc#1 І всюди цей процес перегляду і переосмислення ішов в одному й тому ж напрямку <g/> : відмова від зовнішнього ефекту <g/> , зосередження дії на внутрішньому світі й духовних цінностях людини <g/> ; особливе відчуття вселенської злагоди <g/> , душевна рівновага <g/> , злиття зі Всесвітом в ідеальній гармонії <g/> . </p>
doc#1 У версії від 25 травня він просить Господа <g/> : </p><p> Царів <g/> , кривавих шинкарів </p><p> У пута кутії окуй <g/> , </p><p> В склепу глибокім замуруй <g/> . </p>
doc#1 І навпаки <g/> , пейзаж його лихих видив — це російський пейзаж <g/> , як звичайно <g/> , санктпетербурзький ( <g/> « <g/> Якось-то ідучи вночі <g/> » від 13 листопада I860 р. <g/> ; « <g/> О люди <g/> !
doc#6 Але його успіх у глядача далеко випередив його успіх у критиків і професіоналів від мистецтва <g/> .
doc#6 <p> Але повернімось від Курилика-літератора до Курилика-маляра <g/> , а отже <g/> , від назв картин до самих картин <g/> .
doc#6 Коли <g/> , від середини сімдесятих років <g/> , він захопився серійними виданнями своїх творів для дорослих і для дітей <g/> , то це <g/> , виглядало <g/> , тільки ще раз і ще виразніше промовляло на користь включення мистця до поп-арту <g/> , але не в іронічному <g/> , полемічному відтворенні його <g/> , як у творах Варгола <g/> , Ліхтенштейна та інших <g/> , що в суті речі провадили війну з традиційним мистецтвом на його власній території в ім'я мистецтва абстрактного <g/> , а в сенсі неспроможности на творення “ <g/> вищих <g/> ” мистецьких вартостей <g/> . </p>
doc#6 Він стояв осторонь від “ <g/> ярмарку пихи <g/> ” цього життя і від більшости його творців і носіїв <g/> .
doc#7 Її заступають якимсь барокковим орнаментом <g/> , настільки ж далеким від Рільке <g/> , як і від справжньої поезії <g/> .
doc#9 <p> Менша кількість слів <g/> , виведених від абстрактних імен <g/> : nomina actoris <g/> , прикметники <g/> , дієслова <g/> .
doc#9 Тоді від Громади побували в Галичині Арабажин <g/> , Доброграєва <g/> , Мельниківна ( <g/> 1895 <g/> ) <g/> , В. Самійленко ( <g/> 1888 <g/> ) <g/> , Деґени <g/> , Б. Кістяківський ( <g/> 1889 <g/> ) <g/> .
doc#9 » <g/> , 3 <g/> ) <g/> ; від з родовим відмінком у часових зворотах <g/> , що показують вихідний пункт дії ( <g/> початковий <g/> ) ( <g/> « <g/> Відозви <g/> , якими від кількох днів засипувано місто <g/> » — « <g/> Сміх <g/> » <g/> , 107 <g/> ) <g/> ; перед з орудним відмінком у часових зворотах <g/> , що показують часову відстань від певного моменту в минуле ( <g/> « <g/> Веселі води <g/> , що перед годиною були ще снігом <g/> , бігли <g/> » — « <g/> Лист <g/> » <g/> , 217 <g/> ; пор <g/> .
doc#10 <p> Згодом Курило відійшла від позицій романтичного народництва <g/> .
doc#10 Курило починає звичайно коротким описом села в його історії <g/> , економічному розвитку <g/> , сучасному етапі <g/> ; далі характеризує тих осіб <g/> , що від них безпосередньо роблено записи <g/> , при чому Курило звертає увагу на те <g/> , чи є відмінності в мові різних поколінь <g/> .
doc#10 І тут природним стає питання про обставини історичного життя їхніх племенних носіїв <g/> , про ті історичні обставини <g/> , що зумовили <g/> , з одного боку <g/> , ізоляцію цих ддвох груп одна від одної <g/> , а з другого – можливо <g/> , їх тимчасові сходження з іншими <g/> , не східньослов'янськими народностями <g/> .
doc#10 Даремно відкидаючи останні <g/> , — згадати хоч би той дуже важливий факт <g/> , що болгарська мова використовує палаталізовані приголосні перед голосними за таким самим принципом <g/> , як українська ( <g/> збереження палятальности не перед передніми голосними <g/> , себто брак “ <g/> палаталізованих складів <g/> ” <g/> , унезалежнення характеру приголосного від характеру наступного голосного <g/> ) <g/> , — Курило <g/> , як ми бачили <g/> , дещо однобічно розуміє польський вплив <g/> . </p>
doc#13 Вони є — різнотипні й незвичайні в українській поезії <g/> : то металічні <g/> , то танцюристі хореї <g/> , черговані з ямбами <g/> , часом чисто шевченківського типу ( <g/> « <g/> Не чути гомону людського <g/> » <g/> ) <g/> , — адже від « <g/> Гайдамаків <g/> » іде в Шевченка лінія байронічних поем <g/> .
doc#15 У зв'язку з цим називні речення в Травнічка зовсім не відмежовані від неповних <g/> .
doc#15 <p> Як абсолютно безприсудкові розглядаються ті слова і словосполучення <g/> , які Пєшковський називає екзистенціяльними називними реченнями <g/> , причому вони поділяються на фрази з іменниками речовими ( <g/> " <g/> предметными <g/> " <g/> ) <g/> , з іменниками <g/> , що походять від дієслів або означають дії <g/> .