Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Історія українських початків у Пляуені <g/> , коротко <g/> , ведеться приблизно від кінця 1944 року <g/> , а переємністю вони з Берліну <g/> .
doc#4 Та ці тематично-настроєві мотиви ніде не зформульовані <g/> , вони з'являються <g/> , поступаються місцем іншим <g/> , виринають знов <g/> , часом грають у мажорному тоні <g/> , часом у мінорі <g/> , то бунтівничі <g/> , то заспокоєні <g/> .
doc#4 <p> Але в Овідія цього звиху ще нема <g/> , і гармонійне життя <g/> , задоволене малим <g/> , виливається в спокійний і гармонійний кінець <g/> : </p><p> Раз <g/> , знеможені віком і кволі <g/> , </p><p> Вийшли із храму на ґанок вони <g/> ; обступили їм пам'ять </p><p> Давні події <g/> ; стоять <g/> , розмовляють <g/> , аж бачить Бавкіда <g/> : </p><p> Зазеленів Філімон <g/> ; придивився старий <g/> : його жінка </p><p> Криється листом — і от вже шумить верховіття над ними <g/> . </p>
doc#4 І вони тим миліші <g/> , чим віддаленіші й недосяжніші <g/> .
doc#4 Це образи днів слави <g/> , таких далеких <g/> , що доводиться навіть питати <g/> , чи вони були <g/> : </p><p> Невжеж то все було не в яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава Україні <g/> » із грудей <g/> , </p><p> що полягли під кулі ті <g/> , </p><p> і сонце й лопотіння прапорів <g/> , </p><p> і гук розбурханих вітрів <g/> , </p><p> і на майданах дзвони золоті <g/> ? </p>
doc#4 І додам <g/> , хоч вони так не кажуть <g/> : C'est la poesie <g/> . </p>
doc#5 Хочеться ще раз висловити вдячність видавцям за те <g/> , що вони дали нам цей твір <g/> .
doc#9 Тільки тепер кращі представники її <g/> , може <g/> , частіше стали оглядатися на мову Великої України і свої мовні новотвори більш-менш рівняти на те <g/> , як вони будуть сприйняті не тільки в Галичині <g/> , але й там <g/> .
doc#9 <p> Сполучники <g/> , прийменники <g/> , характеристичні частки <g/> , вставні слова і т. п. матеріял <g/> , при якому здебільшого вже треба говорити не про якесь свідоме <g/> , навмисне позичення-переймання <g/> , а про зв'язок <g/> , прямий і кровний <g/> , так би мовити <g/> , з тією мовною стихією <g/> , яка цих словечок уживає і якій саме вони переважно і надають часто специфічного мовного кольориту <g/> : аби фінальне ( <g/> « <g/> Вона руки не простягла <g/> , Аби хоч промінь перейнять єдиний <g/> » — « <g/> Забута тінь <g/> » <g/> , II <g/> , 39 <g/> ) <g/> ; не <g/> …
doc#9 Для П. Куліша західноукраїнські мовні елементи <g/> , поскільки вони в його творах з'являлися <g/> , були тільки виявом шукання абстрактної лексики <g/> , щоб цим надолужити прогріхи <g/> , недостатню в цій частині розвиненість і розгалуженість тогочасної української літературної мови <g/> .
doc#9 Письменник переймає їх майже механічно <g/> , не звертаючи уваги на те <g/> , яке значення вже установилось за ними в українській мові ( <g/> піднімати <g/> , печатати <g/> ) або чи не суперечать вони вимогам хоч би фонетико-морфологічної стрункости української мови ( <g/> гражданин <g/> , роздражіння <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Безперечне джерело цих конструкцій — Галичина ( <g/> питання про те <g/> , чи позичені вони з польської мови <g/> , нас тут не цікавить <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Правда <g/> , є небагато випадків <g/> , де б вони неподільно запанували <g/> , але натомість дуже часто вони співіснують з однозначними прийменниковими конструкціями <g/> , що прийшли до літературної мови зі східноукраїнських говірок <g/> .
doc#9 Такі <g/> , наприклад <g/> , форми дієприкметників на -яний ( <g/> робляний <g/> , кладяний <g/> ) замість форм на -ений <g/> ; форми на -яний пропагували й уживали І. Нечуй-Левицький <g/> , а потім і сам А. Кримський <g/> , — але вони не прищепилися <g/> .
doc#9 Правда <g/> , вони досягнули такого стану <g/> , не усунувши історичних традицій <g/> .
doc#9 Тільки тоді <g/> , коли розвиток української літературної мови буде йти органічно <g/> , коли історичні обставини сприятимуть йому <g/> , « <g/> коли всіх українських людей буде притягати одна спільна столиця має статичністю і силою державної української влади <g/> , і коли вони будуть туди привозити свої провінціяльні культурні окремішності <g/> , плекані в поодиноких краях <g/> , а звідтам вивозити знайомість українських людей інших провінціяльних культур — може наступити взаємне пізнання українців <g/> , без якого всі " <g/> соборності <g/> " будуть лише порожнім звуком <g/> »lxvii <g/> , і не тільки єдина <g/> , а й одноманітна літературна мова запанує у всій Україні <g/> , розвинувшися на основі всіх головних українських діялектів <g/> , але насамперед на основі схрещення двох вирішальних <g/> : центрального подніпровського — як бази і галицького — як того цементу <g/> , що проходить поміж усіма брилами бази <g/> , скріплюючи їх і роблячи споруду міцною <g/> , відпорною <g/> ,
doc#9 Маркевич уважає за « <g/> грубі <g/> » вже на південь від чернігівських положені говірки — назвімо їх тут і далі умовно полтавськими <g/> , — а ті <g/> , що лежать на північ від чернігівських <g/> , себто в термінології Шафонського литовські або поліські <g/> : що ж до чернігівських і полтавських говірок <g/> , то вони для нього вже стоять на одному рівні <g/> .
doc#10 Ганцов пише <g/> , що їм “ <g/> можна закидати хибність їх методу <g/> , через те вони й не довели своєї думки <g/> , але не довести чогось не значить довести протилежне <g/> ” ( <g/> 6 <g/> , 256 <g/> ) <g/> .
doc#10 Одначе й їх не слід забувати <g/> , бо разом з працею Синявського “ <g/> Спроба звукової характеристики української мови <g/> ”17 <g/> ) вони були першими спробами розбудувати фонологію української літературної мови <g/> .
doc#11 А тому <g/> , що вони мусять бути водночас вісімнадцятилітні і вісімдесятилітні <g/> .