Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Чи думала вона <g/> , що вже не бути дням <g/> , а тільки ночам <g/> ?
doc#2 Осінь просить барвистої запаски <g/> , вона милується в перлистому сміху <g/> , в розбитому дзеркалі озер <g/> , дівчина чепуриться <g/> , дожидаючи милого <g/> , вона і в тузі не забуває бути милою <g/> , може трошки розраховано милою <g/> , вона вміє недоговорювати <g/> , вона вміє викликати без виклику і запалювати без великих слів <g/> .
doc#2 <p> Зразу застерігаюся <g/> : музичність Лятуринської — не одноманітність катеринкових ритмів <g/> , вона не заколисує <g/> , вона на перше враження шорстка <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Остання жертва <g/> » <g/> ) </p><p> Бо тепер вона знає <g/> , що сьогодні інший світ <g/> , інша доба <g/> : « <g/> Це інший світ <g/> …
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з піль <g/> , у поезії <g/> , що має характеристичну назву « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> .
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> Жоржини <g/> » <g/> ) </p><p> віршовий рядок розбивається на нерівномірні уступи <g/> , інерція метру розсаджується спондеями <g/> , а особливо пірихіями <g/> , анакрусами й перестрибами через склад <g/> : </p><p> Та доба була неповторна <g/> , </p><p> як поезія Маланюка <g/> , </p><p> а була вона недоговорена <g/> , </p><p> наче вірш без одного рядка <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) </p><p> зі схемою наголосів 3 — факультативний 5/8 з можливим перестрибом на 9. </p><p> Навіть рима тут набуває індивідуального характеру — вона раз-у-раз базується на сполученні наголошеного голосного з наступним приголосним <g/> , ігноруючи всі інші сумежні звуки <g/> , а часто й межі слів <g/> , тип пам'ятаю це — пересипаються ( <g/> ай-ай <g/> ) <g/> , червень — перевернене ( <g/> ер-ер <g/> ) <g/> , величаво — Держави ( <g/> ав-ав <g/> ) <g/> , вір мені — неймовірно ( <g/> ір-ір <g/> ) <g/> , Гельм'язова — обмазана ( <g/> аз-аз <g/> ) тощо <g/> , дуже послідовно <g/> .
doc#4 Кінець-кінцем людина завжди залишиться сама <g/> , і тут саме важить <g/> , хто залишився сам <g/> » <g/> , — якщо він мав рацію <g/> , вона може не надто нарікати <g/> .
doc#5 Єдине <g/> , що ми знаємо про її вдачу <g/> , це те <g/> , що вона глибоко й віддано кохає <g/> .
doc#6 Може <g/> , тому саме <g/> , що вона стара <g/> , в інтерпретації Курилика вилучена з людського активного вжитку <g/> ?
doc#9 В лексиці вона широко користається з західноукраїнських словарних фондів в усіх головніших лексичних сферах <g/> .
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#9 Конструкцію з прийменником за з родовим відмінком іменника не можна вважати за первісногалицьку <g/> , її знають і класики з Великої України <g/> , але в той час <g/> , як у говірках Східної і Центральної України вона відступає перед конструкцією з прийменником при з місцевим відмінком іменника <g/> , Галичина тримається її непорушно і таким чином виступає консерваторкою цього звороту в літературній мові <g/> . </p>
doc#9 А все це наперекір Шевченкові й Кулішу <g/> , щоб увести церковнослов'янські елементи в літературну мову <g/> , від чого вона стала б « <g/> двомовною <g/> » <g/> . </p>
doc#9 Подібно до Галичини вона зберегла етимологічний правопис <g/> , у той час коли Сербія прийняла рішуче фонетичну орфографію <g/> .
doc#10 Але на цьому ЇЇ значення й вичерпується <g/> , якихось ширших перспектив вона не відкриває <g/> . </p>
doc#10 <p> Повертаючися знов до історії власне української мови <g/> , треба підкреслити <g/> , що Ганцов не тільки довів первісну двогруповість її <g/> , але й дуже переконливою аналізою ненаголошених голосних у перехідних говірках показав <g/> , що давніше північна група простягался на південь майже до лінії Дубно — Житомир — Канів — Дубні <g/> , себто що північна група первісно не була вузькою смугою <g/> , якою вона здається тепер <g/> , а майже дорівнювала південнозахіднім говіркам територією ( <g/> 12 <g/> , III <g/> , 213 <g/> ) <g/> .
doc#10 Треба сказати <g/> , що вона відповідно до висновків із дослідження генези українських діялектів <g/> , рухалася в напрямі заперечення теорії прасхіднослов'янської єдности <g/> , яка теорія за Ганцовим “ <g/> зумовлена політичним курсом минулого <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 190 <g/> ) <g/> .
doc#10 Перед ним <g/> , як і перед Оленою Курило <g/> , як перед українським мовознавством 20-их років явно стояло завдання по-новому вивчити цю проблему і встановити <g/> , наскільки вона реальна <g/> .
doc#10 З звідомлення ВУАН за 1926 р10 <g/> ) видно <g/> , що Курило була членом Комісії краєзнавства <g/> ; нарешті відомо <g/> , що 1930 р. вона була дійсним членом Діалектологічної комісії11 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Поза тим треба пам'ятати <g/> , що багато термінологічних словників <g/> , де Курило не виступає офіційним упорядником <g/> , пройшли через її руки <g/> , особливо в той час <g/> , коли вона ( <g/> Див <g/> .