Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 в місті остаточно вичерпалося все їстівне <g/> , а нового врожаю ще не було <g/> , Н. із санчатами
doc#0 , не з опери ж ( <g/> якщо він не сам це вигадав <g/> , а він любив фантазувати <g/> ) <g/> . Так <g/> , був князь Ігор <g/> ,
doc#4 , що « <g/> старі <g/> » <g/> , « <g/> панноч- чині <g/> » поезії йдуть від я <g/> , а « <g/> нові <g/> » <g/> , людські й людяні <g/> , розгортають ціле
doc#4 їх не буває в інших країнах <g/> . </p><p> Це все — дитинство <g/> , а з років підліткування бачимо іншу групу
doc#5 Лермонтов ще знав трагізм життьових ситуацій <g/> , а для Підмогильного усе тільки – невеличкі драми
doc#6 . Від нього вимагається співтворчість <g/> , а не просте споглядання й емоція <g/> . Звідси вага
doc#9 харківських учителів <g/> , знав не тільки ззовні <g/> , а й зсередини <g/> , і був він єдиним тоді на Україні
doc#9 літературна мова своєю універсальністю <g/> , — а з загального мовознавства відомо <g/> , що
doc#9 мови — це завдання обидві статті виконували <g/> , — а в знайденні або синтезі обох поглядів <g/> , або межі
doc#9 р. Але <g/> , по-перше <g/> , вони були призабуті й мертві <g/> , а по-друге <g/> , це ж усе-таки не були традиції
doc#9 мовою <g/> , неначе їх писали й видавали не українці <g/> , а захожі галичани <g/> »1 <g/> , І. Нечуй-Левицький не може
doc#9 . « <g/> Силує не Грушевський до сії мови <g/> , а його й других потреба вислову духа <g/> , — та
doc#9 показує <g/> , що в Б. Грінченка і в С. Єфремова — а їх мову Нечуй-Левицький проголосив зразковою
doc#9 однобічного й засліпленого однією ідеєю <g/> , — а його проекти заміни « <g/> галицьких слів <g/> » «
doc#9 формування східноукраїнських говірок <g/> ) <g/> , а почасти внаслідок двомовности
doc#10 ( <g/> пор <g/> . посилання в 4 <g/> , 118 <g/> ; 5—89 <g/> , 96 <g/> , 98 <g/> , 101 <g/> ) <g/> , а від надійних осіб збирав відомості про говірки
doc#10 цієї дифтонгічної вимови <g/> , що це в системі мови <g/> , а значить і в свідомості мовців — прості звуки ( <g/> 4 <g/> ,
doc#10 , що інші згодом доповнять його іншими фактами <g/> , а може й відсіють дещо <g/> , — бож пам'ять людська
doc#10 в її стилі <g/> , чужому всякого патосу й лірики <g/> , а і в самій оцінці її матеріалу <g/> . Етнографізм не
doc#10 не романтичним захватом і запалом <g/> , а суворим <g/> , систематичним і об'єктивним