Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Якщо не ворог <g/> , то непотріб <g/> , плазма <g/> .
doc#0 Якщо львів'яни <g/> , одесити думають <g/> , що Сковорода — автор регіональний <g/> , вони помиляються <g/> . </p>
doc#1 Якщо спробувати подати це статистично <g/> , то складається враження захаращеносте неоднорідними та взаємоунеможливлювальними елементами <g/> .
doc#1 Якщо говорити про стилістику <g/> , то в цій трагічно спокійній ідилії Т. Шевченко « <g/> перестрибує <g/> » від одного до іншого <g/> : тут і буденний діялог <g/> , і гумористичні елементи </p><p> майже в дусі І. Котляревського <g/> , й уступи в дусі народніх пісень — звичайно <g/> , знову ж таки персоналізовані і скомпоновані за схемою багатопляновости <g/> , коли <g/> , наприклад <g/> , образ України водночас виступає як образ потойбічного Раю <g/> . </p>
doc#1 Якщо цієї гармонії буде досягнуто <g/> , проблема України вирішиться сама собою <g/> .
doc#2 <p> Якщо порівняти перший у збірці вірш Лятуринської з - ну <g/> , скажім <g/> , передостаннім <g/> , - враження таке <g/> , наче їх писали різні поети <g/> .
doc#2 <p> Якщо можна говорити про аскетизм у поезії <g/> , то це він <g/> .
doc#4 Якщо поетка не хотіла або не могла дати формули до своєї творчости <g/> , вшануймо її волю <g/> .
doc#4 Якщо <g/> , як ми бачили щойно перед цим <g/> , займенники в своїх переключеннях об'єктивізують суб'єктивне <g/> , тут брак займенників і добір деталів і засобів образности суб'єктивізують об'єктивне <g/> .
doc#4 <p> Якщо ж говорити про поезії <g/> , де цей мотив названо <g/> , де навіть і найпрозаїчніші хоми невірні не можуть не бачити написаного чорним на білому <g/> , неохоче береться рука за спробу анатомії цього поетичного мотиву <g/> .
doc#4 Якщо мав рацію Шопенгауер <g/> , казавши <g/> : « <g/> Межі того <g/> , що може дати один одному <g/> , - дуже вузькі <g/> .
doc#5 <p> Якщо помилковими були б рівняння Марта – Катерина і Марта – Підмогильний <g/> , то не менш хибне рівняння Славенко – Підмогильний <g/> .
doc#6 Такі є <g/> , серед багатьох прикладів <g/> , картини “ <g/> Якщо Бог так одягає траву <g/> , що завтра буде вкинена до печі <g/> ” <g/> , або “ <g/> Весілля диявола <g/> ” <g/> .
doc#6 Якщо в основу розуміння символу покласти його неоднозначність <g/> , скажімо <g/> , хрестик у “ <g/> Замерзлі вікна і хлопець у молитві <g/> ” ( <g/> ч.3 <g/> ) ледве чи можна вважати за символ <g/> , бо його годі тлумачити по- різному <g/> .
doc#6 Якщо від неї абстрагуватися — це експерименти в кольорах <g/> .
doc#7 Якщо вона тому чи тому конкретному читачеві нічого не сказала <g/> , значить <g/> , поет і читач розмовляють різними мовами <g/> .
doc#8 <p> Якщо його загибель не була безглуздим випадком <g/> , то треба визнати <g/> , що його вбивці добре знали <g/> , що саме вони робили <g/> .
doc#9 Якщо вона виходить новим виданням на Україні <g/> , то не тому <g/> , що вона досконала чи ідеальна <g/> , а тому <g/> , що кращої нема <g/> , а потреба в насвітленні її проблем і фактичних даних велика <g/> . </p>
doc#9 Якщо можна збагачувати свою мову <g/> , впроваджуючи до неї штучно досі чужі їй лексеми з різних інших джерел <g/> , якщо можна літературну мову зорієнтувати не на якусь певну говірку <g/> , а на поєднання різноджерельних елементів <g/> , на конґльомерат <g/> , на синтезу <g/> , на кованість <g/> , — то чому важливим складовим елементом цього конґльомерату не можуть бути слова й форми <g/> , взяті з Галичини <g/> ?
doc#9 Якщо практикою свого мовного новаторства М. Старицький частково кликав до Галичини <g/> , то своєю програмою мовного розвитку <g/> , своєю усвідомлюваною чи не усвідомлюваною <g/> , це не має значення — « <g/> теорією <g/> » мовного розвитку він кликав переважно і насамперед до Галичини <g/> .