Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Це була Україна в усій її єдності й незгоді <g/> . </p>
doc#1 Це остання епічна поема 1. Шевченка з українського життя <g/> , насичена реаліями народнього побуту <g/> .
doc#1 Це не звичайна риторика <g/> , це — превентивна <g/> , натужна риторика <g/> , що змагається з хаосом та анархією <g/> .
doc#1 Це особлива система ляйтмотивів <g/> , що зустрічаються знову й знову <g/> , але щоразу з різними асоціяціями <g/> .
doc#1 <p> Це нова стадія дослідження семантичного поля зими <g/> , — а саме морозу <g/> , — що підводить вірш до теми смерти <g/> .
doc#3 Це як несподівана поява комети в космічному просторі <g/> .
doc#4 Це не принцип будови роману <g/> , це конструкція або музичного твору ( <g/> фуґа <g/> , що складається з варіяцій на певні теми <g/> ) <g/> , або щоденника <g/> , де сьогодні записується одне враження чи переживання <g/> , завтра друге <g/> , а за якийсь час може знов і знов повернутися вже давніше записане <g/> , якщо сьогодні воно повторилося в свідомості <g/> .
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 Це стосується й до образу поетчиного чоловіка і <g/> , нарешті й найголовніше <g/> , до самої Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#4 Це образи днів слави <g/> , таких далеких <g/> , що доводиться навіть питати <g/> , чи вони були <g/> : </p><p> Невжеж то все було не в яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава Україні <g/> » із грудей <g/> , </p><p> що полягли під кулі ті <g/> , </p><p> і сонце й лопотіння прапорів <g/> , </p><p> і гук розбурханих вітрів <g/> , </p><p> і на майданах дзвони золоті <g/> ? </p>
doc#5 Це було просто забурення білка <g/> , того білка <g/> , що становить сутність людського життя <g/> .
doc#9 Це <g/> , як і в галицьких говірках <g/> , кінцевий наголос у третій особі однини майбутнього часу і передкінцевий наголос у формах минулого часу <g/> : « <g/> Яка ж буде мета у товариства <g/> » ( <g/> « <g/> Віче <g/> » <g/> , II <g/> , 96 <g/> ) <g/> ; « <g/> То ж була буря весняна <g/> , а не сльота осіння <g/> » ( <g/> « <g/> Хто вам сказав <g/> » <g/> ) 1. Розгляд усього поданого матеріялу показує <g/> , що Леся Українка підходить до західноукраїнських говірок відмінно від М. Старицького і вже цілком відмінно від П. Куліша <g/> .
doc#9 Це не щось надзвичайне або експериментальне <g/> , це нормальні <g/> , звичні й через це начебто неминучі елементи її письменницької мови <g/> .
doc#9 Це не означає заборони всяких змін <g/> , всяких мовних дискусій і всякої критики мови <g/> .
doc#10 <p> Це не дало Ганцову змоги розв'язати давно обговорювану в слов'янознавстві <g/> , але не остаточно розв'язану проблему українсько-білоруської межі <g/> .
doc#10 Це питання ствердіння р і ц <g/> , окремого в південних говірках <g/> , окремого в південнозахідніх ( <g/> 5 <g/> , 85 <g/> ; у 2 <g/> , 191 Ганцов ще недоцінював вагу цього явища <g/> ) <g/> ; почасти в питанні рефлексації ȩ ( <g/> 5 <g/> , 95 і далі <g/> ) <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , в питанні розвитку і в префіксах типу зі- <g/> , піді- <g/> , розі- <g/> , що не мали безпосередніх історичних підстав для розвитку цього і. Цьому останньому питанню присвячена в Ганцова спеціяльна праця ( <g/> 13 <g/> ) <g/> , при чому і тут за головний аргумент і вихідний пункт правлять говірки південної Чернігівщини <g/> . </p>
doc#10 Це більше відповідало б і хронології <g/> , бо явище це ледве чи можна зв'язати з 13 сторіччям <g/> , як пробує Курило <g/> , воно радше датується кінцем 14 — початком 15 сторіччя <g/> . </p>
doc#10 Це пояснюється її великою ерудицією <g/> , як у знанні фактів української мови <g/> , зокрема її діялектів <g/> , так і теоретичного мовознавства <g/> , а з другого боку <g/> , живим чуттям дослідника-відкривача <g/> .
doc#10 Це треба було зробити <g/> , поза тим <g/> , не тільки з пошани до постаті Олени Борисівни Курило <g/> , а і з уваги на те <g/> , що її заслуги в унормуванні української літературної мови — незаперечні й невигладні <g/> , а її праці в українському мовознавстві — це той вихідний пункт <g/> , від якого тільки й може далі плідно розвиватися ця наука <g/> .
doc#11 Це не просто гра сексуальности <g/> , це філософія і стиль <g/> .