Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 » від 3 листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до певної міри <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , 1860 р. <g/> ) <g/> .
doc#4 Присягаюся <g/> , — мало не кожний рядок і старих і нових поезій я зважував <g/> , чи не надається він на назву моєї статті <g/> .
doc#7 ) </p><p> Я ніколи не думав <g/> , що майбутнє нашої поезії лежить у копіюванні Европи <g/> .
doc#9 борше ( <g/> й <g/> ) <g/> : « <g/> Бозя простив та скрасив мене боршей <g/> » ( <g/> 102 <g/> ) <g/> ; сх <g/> .
doc#9 развитый <g/> ) <g/> , гражданин ( <g/> « <g/> Я одесець <g/> , гражданин усього світу <g/> » — Ч. 35 <g/> ; рос <g/> .
doc#14 Я маю на увазі поезію « <g/> Твоїх піль неозорену тугу <g/> » <g/> .
doc#19 Не може зблизитися з Ра- дюком Ольга Дашковичівна ( <g/> « <g/> Чорні хмари <g/> » <g/> ) <g/> , занепадає й спивається Лемішковський <g/> , гинуть Мася і Антось Лю- борацькі — з прокляттям на вустах <g/> : « <g/> Не своєю смертю я вмираю <g/> ; мене вбила семінарія <g/> » <g/> , — заявляє з гіркотою Антось у передсмертні хвилини <g/> .
doc#20 Так я його назвав у душі зайчиком <g/> , може не без асоціяції з прізвищем його приятеля Поллукса <g/> .
doc#20 <p> Так утворився бльок трьох родин — мої супутники з Харкова Л. <g/> , Лавріненки і я з матір'ю. Усі не мали бажання лишатися в Києві <g/> , але тільки я твердо знав <g/> , куди я хотів <g/> . </p>
doc#20 <p> Так утворився бльок трьох родин — мої супутники з Харкова Л. <g/> , Лавріненки і я з матір'ю. Усі не мали бажання лишатися в Києві <g/> , але тільки я твердо знав <g/> , куди я хотів <g/> . </p>
doc#21 Він заявив <g/> , що всі інші не мають значення <g/> , а радитися я мушу з ним <g/> , а він мене знає і всі мої вимоги приймає наперед <g/> .
doc#23 <p> Гірко мені <g/> , світ темніє <g/> .
doc#23 Опис весни з Козлова ( <g/> « <g/> Элегия <g/> » <g/> , 1830 <g/> ) <g/> : </p><p> Везде кругом дремала тишина <g/> , </p><p> Мне веяла душистая весна <g/> ; </p><p> Едва журчал ленивый ручеек <g/> , </p><p> И на цветах улегся мотылек <g/> ; </p><p> Хор нежный птиц <g/> , вечерний пламень дня </p><p> И запах трав лелеяли меня <g/> , </p><p> опис озера Бенедіктова ( <g/> « <g/> Озеро <g/> » <g/> ) <g/> : </p><p> Я помню приволье широких дубрав <g/> ; </p><p> Я помню край дикий <g/> .
doc#27 Коли <g/> , як виняток <g/> , він впадає в тон порадника <g/> , він сам себе перериває <g/> , як от у листі до Броніслава Залєського ( <g/> російськомовному <g/> ) <g/> : « <g/> Женись <g/> , а иначе идиллия будет вяла <g/> , суха и однообразна <g/> ; а впрочем ты не Улисс <g/> , а я не Ментор <g/> » ( <g/> 1857 <g/> ; подібно в листі 1853 року <g/> ) <g/> . </p>
doc#29 Вперше <g/> , коли мені було років десять <g/> , у шкільній інсценізації байок Крилова ( <g/> школа була російська <g/> ) <g/> .
doc#29 А ось і доказ свого роду <g/> : підсвідомо переносячи почуте в життя <g/> , я загорівся теж прилучитися до культурної діяльности <g/> .
doc#30 Я там провів два з половиною роки і сумніваюся в мудрості свого виїзду3 ( <g/> тут я наближаюся до неборачих позицій <g/> ) <g/> .
doc#30 <p> Але поза тим я виглядаю Вас у наших краях <g/> , як обіцяно <g/> .
doc#30 <p> У що все я і далі не вірю <g/> .
doc#30 Поки що мій добрий друг К ( <g/> майже Кафчин <g/> ) бавиться в бісер обкладинкарства10 <g/> , і дуже тим тішиться <g/> , а я тішуся ним і готуюся до святкування чимраз ближчих роковин <g/> , котрогось там -річчя нашої віри <g/> , надії й любови й матері їх Софії ( <g/> сиріч мудрости <g/> ) <g/> . </p>