Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Але просвітяни чи не-просвітяни <g/> , з погляду адміністрації <g/> , звісно німецької <g/> , — вони не існували <g/> .
doc#0 Страйк і виклик — чи послух <g/> ?
doc#0 Не знаємо <g/> , чи він лишився з інерції <g/> , чи з доброї своєї волі подавсь на РОДІНУ <g/> , ясно <g/> , що чекали на нього присуд і кара в далеких таборах <g/> .
doc#0 <p> На запитання до Н. <g/> , уже по війні <g/> , чи він шкодує <g/> , що взяв на себе вимушене зобов'язання супрота громадянина Галицького і що не дотримався свого зобов'язання <g/> , відповідь була <g/> , що ні <g/> .
doc#1 Основна засада Шевченкового стилю тих років — дати читачеві можливість уловити певну схему <g/> , певну лінію ( <g/> чи то у віршовій структурі <g/> , чи в будові речення <g/> ) <g/> , водночас не даючи цій схемі зматеріялізуватися <g/> .
doc#1 » від 3 листопада 1860 р. поет ремствує <g/> : </p><p> Чи буде кара </p><p> Царям <g/> , царятам на землі <g/> ? </p>
doc#4 <p> В одному вірші поетка навіть трохи наївно питає <g/> : </p><p> А так хочеться знати <g/> : чи вишні </p><p> на Полтавщині родять ще <g/> ? </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Старість <g/> » <g/> ) </p><p> І мотив для цього виклику порожнім словам — не героїка <g/> , не рятування людства чи бодай України <g/> , а факт індивідуальної біографії <g/> , — постаріння <g/> . </p>
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .
doc#5 Мистецтву даний теоретичний бій <g/> : « <g/> Мистецтво постало як наслідок нерозуміння природи й життя <g/> ; це нерозуміння мистець переносить <g/> , не розв'язуючи <g/> , в художній твір <g/> , дістаючи в цьому ілюзорне заспокоєння <g/> , якого зазнають і ті <g/> , хто в тій чи тій формі цей твір сприймає <g/> » <g/> .
doc#5 Це конфлікт раціонального і іраціонального <g/> , байдуже <g/> , чи це останнє було коханням <g/> , мистецтвом чи відчуттям приналежности до нації <g/> .
doc#6 До того ж сьогодні ми ще не можемо сказати <g/> , що в екзистенціялістичних аспектах Куриликової творчости слід поставити на карб безпосередніх чи посередніх впливів ( <g/> ідеї носяться в повітрі <g/> ) <g/> , а що постало з паралельного внутрішнього духового розвитку мистця <g/> . </p>
doc#6 <p> Чи можна вбгати Курилика в якесь просте однослівне окреслення <g/> ?
doc#7 Якщо вона тому чи тому конкретному читачеві нічого не сказала <g/> , значить <g/> , поет і читач розмовляють різними мовами <g/> .
doc#9 По- перше <g/> , це наскільки імпонує Олені Пчілці ( <g/> чи то пак Любі <g/> ) галицька літературна мова своєю універсальністю <g/> , — а з загального мовознавства відомо <g/> , що імпонування чиєїсь мови є перша й вирішальна передумова для позичень з цієї мови <g/> .
doc#9 Письменник переймає їх майже механічно <g/> , не звертаючи уваги на те <g/> , яке значення вже установилось за ними в українській мові ( <g/> піднімати <g/> , печатати <g/> ) або чи не суперечать вони вимогам хоч би фонетико-морфологічної стрункости української мови ( <g/> гражданин <g/> , роздражіння <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 <p> Праці над нормалізацією української літературної мови Курило присвятила багато часу і уваги <g/> , особливо в першій половині своєї недовгої — 14-річної — наукової діяльносте У широкій <g/> , колективній нормалізаційній праці тих років чи не на перше місце треба поставити поруч О. Синявського — в царині правопису <g/> , ортоепії й морфології — і Ганцова — в царині загального словництва <g/> , — Курило в царинах фахового словництва <g/> , словотвору <g/> , синтакси й фразеїології <g/> .
doc#10 Інакше кажучи <g/> : чи не можна в просторі знайти те <g/> , що <g/> , здавалося б <g/> , не повертається й не відновляється <g/> , — час <g/> , те <g/> , що минуло <g/> . </p>
doc#11 Те <g/> , що в Кундери є вдалою чи невдалою <g/> , потрібною чи зайвою - філософією сексу <g/> , у випадку Андруховича більше скидається на еротичні мрії молодика <g/> .
doc#11 Те <g/> , що в Кундери є вдалою чи невдалою <g/> , потрібною чи зайвою - філософією сексу <g/> , у випадку Андруховича більше скидається на еротичні мрії молодика <g/> .