Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 І щоб підкреслити безсмертність України <g/> , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше розпочате речення про занепад давньої України <g/> , безверхого козака ( <g/> безверхого <g/> , бо позбувся правлячої верхівки <g/> ) <g/> , старого дуба <g/> , чиє верховіття вигризене шашелями <g/> , але коріння ( <g/> селянство <g/> , трудовий люд « <g/> Молитви <g/> » <g/> ) усе ще живе й пускає зелені пагони <g/> .
doc#3 <p> У східній половині України порівняно ранній занепад двоїни сприяв поляризації однини супроти множини <g/> , сприятливий чинник у ширенні конструкцій типу двоє речень <g/> .
doc#4 <p> ШІСТЬ </p><p> Тема і образ України <g/> , що в « <g/> старих <g/> » поезіях були вилучені до окремого циклу-збірки « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , у « <g/> нових <g/> » поезіях розкидані серед інших <g/> .
doc#4 Тому й багато <g/> , здавалося б <g/> , суто інтимних поезій збірки якоюсь мірою психологічно пов'язані з образом України <g/> , точніше <g/> , з уявленням України людиною <g/> , що покинула свою землю в неповних вісімнадцять років і не поверталася туди протягом шістдесяти шістьох довгих літ <g/> .
doc#4 Наталя Лівицька-Холодна називає Україну часто <g/> , але не менш часто слова цього не знаходимо <g/> , а все одно знаємо <g/> , що хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> .
doc#4 Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як факти й дії <g/> , настрої й пережиття на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> .
doc#9 Навіть і в цих обставинах дещо з літературної мови <g/> , як вона розвивалася в Галичині <g/> , переносилося на Велику Україну <g/> , але далеко не в такому обсязі й розмірі <g/> , як це могло б бути при безпосередніх <g/> , усномовних зв'язках <g/> .
doc#9 <p> І все-таки <g/> , всупереч цьому <g/> , П. Куліш об'єктивно був провідником галицьких впливів на Велику Україну в мові ( <g/> та й не тільки в мові <g/> , але це виходить за межі нашої теми <g/> ) <g/> .
doc#9 Б. Грінченко згадує імена публіцистів і науковців з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , О. Кониського <g/> , І. Левицького <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Драгоманова <g/> , М. Комаря <g/> , І. Білика <g/> , Д. Мордовця-Сліпченка <g/> ; імена перекладачів з західноєвропейських письменників з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , П. Ніщинського <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Старицького <g/> , С. Руданського — і робить з цього висновок-повчання <g/> : « <g/> Нехай же наші браття-галичани не кажуть <g/> , впиваючись провінціяльною гордістю <g/> , що мов самі вони й мову виробили і літературу наукову та перекладову склали <g/> »1. Так <g/> , усі ці люди стояли в перших лавах творців і розроблювачів нової української літературної мови <g/> , але становище було таке <g/> , що більшість з них об'єктивно якраз проводила <g/> , як і М. Драгоманів <g/> , галицькі мовні впливи <g/> .
doc#9 В оркестрі грали всі області України <g/> , але внаслідок загального політичного становища великоукраїнських земель диригувала цією оркестрою Галичина <g/> . </p>
doc#9 місце поруч і нарівні з М. Старицьким <g/> , — розвиває цілу програму розподілу праці між Галичиною і Великою Україною <g/> : « <g/> До свого часу працювали більш галичани <g/> , але клопоти практичного життя зіпхнули їх переважно на дорогу науки та публіцистики <g/> .
doc#9 Особливо поширилися ці зустрічі <g/> , які з волі чи проти волі <g/> , свідомо чи несвідомо несли на Велику Україну галицькі слова і звороти <g/> , наголоси і навіть вимову <g/> , з початком XX ст <g/> .
doc#9 Старші патріоти <g/> , що тепер <g/> , подібно Нечую <g/> , ганять мову нашої преси <g/> , не створили для України вищої мови <g/> ; а чим же в пресі та інституціях треба було користуватися <g/> »2 <g/> , — а з цього випливає і його прогноза того <g/> , що ці галицькі елементи з літературної мови викинути вже нікому не вдається <g/> , і оцінка позиції І. Нечуя-Левицького як позиції баби Палажки <g/> , себто позиції хуторянської обмежености й безобрійности <g/> .
doc#9 Конструкцію з прийменником за з родовим відмінком іменника не можна вважати за первісногалицьку <g/> , її знають і класики з Великої України <g/> , але в той час <g/> , як у говірках Східної і Центральної України вона відступає перед конструкцією з прийменником при з місцевим відмінком іменника <g/> , Галичина тримається її непорушно і таким чином виступає консерваторкою цього звороту в літературній мові <g/> . </p>
doc#9 Щойно централізований і надмірний апарат з центром поза межами України міг допомогти <g/> , щоб перемогла ця структура <g/> . </p>
doc#10 Є.Тимченко в своєму огляді “ <g/> Язикознавство <g/> ” ( <g/> “ <g/> Україна <g/> ” <g/> , 1928,3 <g/> , ст <g/> .
doc#10 Ганцов не написав грубих томів <g/> , кількість його праць теж незначна <g/> , але його голос <g/> , коли вчений забирав його <g/> , звучав упевнено і обґрунтовано і мусів бути визнаний і прийнятий і на Україні <g/> , навіть такими старшими його колегами <g/> , як І. Зілинський3 <g/> ) <g/> , і поза Україною <g/> , де Ганцов здобув собі авторитет через виступи в німецькій науковій пресі і через особисті подорожі й контакти ( <g/> див <g/> .
doc#10 “ <g/> Україна <g/> ” 1925 <g/> , 1—2 <g/> , ст <g/> .
doc#10 Хоч вона могла б укласти чимало таких описів <g/> , але написала тільки один — опис радше білоруської говірки з крайньої півночі України — села Хоробричів ( <g/> 11 <g/> ) <g/> .
doc#10 Вона приходить до висновку <g/> , що зміна 'а > 'е ( <g/> 'и <g/> ) в позакарпатських західньоукраїнських говірках охоплює як правило ті слова <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а систематичніше здійснена ця зміна в південній частині гуцульського діялекту <g/> , де вона охоплює всі 'а. Щоб пояснити цей розподіл фактів <g/> , Курило вдається до історії польського колонізаційного руху на Західну Україну і висуває тезу про те <g/> , що перехід ‘а в ‘е в українській мові постав під впливом польської мови там <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а там <g/> , де стосунки з польською мовою не були такі безпосередні <g/> , поширено зміну на всяке 'а ( <g/> 20 <g/> , 104 <g/> ) <g/> .