Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 І тому так просто і логічно включаються тут мотиви сирітки <g/> , що втратила матір <g/> , Вітряниці <g/> , що оплакує всіх мертвих <g/> , і - чудо поєднання особистого з універсальним — тут ще з'являється і зовсім не дисгармонує вірш « <g/> На труну Ольжичеві <g/> » <g/> , і за ним так само логічно йдуть вірші про частування мертвих членів роду в передріздвяну пору <g/> , і далі завершення кола - похоронно-народжувальне сумно-радісне свято зимового сонцевороту <g/> . </p>
doc#3 Тому я дозволю собі нагадати про свої спостереження й висновки півсторічної давности <g/> .
doc#3 Більшість дослідників і популяризаторів просто не помічають чи воліють не помічати еволюції наших конструкцій <g/> , мимохідь кинуть словечко про те <g/> , що вони звуть традиційно « <g/> збірними числівниками <g/> » ( <g/> хоч які ті числівники сьогодні далекі від збірности <g/> ) і на тому ставлять крапку <g/> .
doc#4 <p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої напруги <g/> , пружносте <g/> , досконалосте й викінчености в тому довгому шляху від сорок другого року життя до теперішнього вісімдесят четвертого <g/> . </p>
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .
doc#4 Але приймім другу можливість <g/> , бо воно буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно ніби підтримує мою тезу про щоденниковий характер або маску поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> . </p>
doc#6 Сталося так не тому <g/> , що Курилик не міг піднестись вище <g/> , а тому <g/> , що таке піднесення його не цікавило <g/> .
doc#6 Хоч його книжка “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” — про шукання й знайдення релігії й Бога <g/> , а не про малярство як таке <g/> , читаємо в ній <g/> : “ <g/> Я був професійний мистець <g/> , через те мусів оцінювати й творити красу <g/> ” ( <g/> 143 <g/> ) <g/> , тому вій зацікавлений у “ <g/> внутрішній істоті речей —їхньої ваги <g/> , твердости чи м'якости <g/> , їхній поверхні і т. д.” ( <g/> 138 <g/> ) <g/> .
doc#7 Це сьогодні <g/> , а не дев'яносто років тому <g/> .
doc#7 І <g/> , зрештою <g/> , — почасти через ці обставини <g/> , а почасти тому <g/> , що автор — поет — це поезія <g/> , а не колопоетичні прописи <g/> .
doc#7 Суть їх полягає в тому <g/> , що <g/> , систематично порушуючи синтаксичну й фразеологічну інерцію мови <g/> , поет повинен увесь час спиратися на можливості <g/> , закладені в самій таки мові <g/> , використовувати те <g/> , що в мові може бути <g/> , не накидаючи мові нічого їй чужого <g/> .
doc#9 Коли хочеш карати Росію й Україну <g/> , карай їх огнем <g/> , мечем <g/> , чим хоч <g/> , — тільки не прилученням Галичини <g/> , бо в нас же й свого сміття стане Дніпро перегородити <g/> »4. </p><p> Одначе така негативна оцінка всього галицького не завадила тому <g/> , що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково відчистило її від русизмів <g/> , які аж надто рясніють у його ранніх писаннях <g/> , — як-от <g/> : місто ( <g/> в значенні « <g/> місце <g/> » <g/> ) <g/> , добавок
doc#9 Хоч воно має і деякі внутрішні передумови в тому характері східноукраїнської артикуляційної бази <g/> , про який ми говорили <g/> , все-таки воно для ортоепічної системи української літературної мови — явище не органічне <g/> , зовнішнє <g/> , наносне <g/> .
doc#10 Загалом одначе вплив Потебні панує <g/> , і це проявляється не тільки в тому <g/> , що Потебня найчастіше цитується на сторінках ( <g/> 5 <g/> ) і інших праць Курило на синтаксично-стилістичні теми <g/> , не тільки в тому <g/> , що ( <g/> 5 <g/> ) власне <g/> , кінчається цитатами з Гумбольдта й Потебні <g/> , а і в тому <g/> , що Потебня визначив головне в підході Курило до явищ української мови <g/> , а також дав глибоко опрацьоване історичне тло для її зауваг щодо сучасної мови <g/> .
doc#10 Загалом одначе вплив Потебні панує <g/> , і це проявляється не тільки в тому <g/> , що Потебня найчастіше цитується на сторінках ( <g/> 5 <g/> ) і інших праць Курило на синтаксично-стилістичні теми <g/> , не тільки в тому <g/> , що ( <g/> 5 <g/> ) власне <g/> , кінчається цитатами з Гумбольдта й Потебні <g/> , а і в тому <g/> , що Потебня визначив головне в підході Курило до явищ української мови <g/> , а також дав глибоко опрацьоване історичне тло для її зауваг щодо сучасної мови <g/> .
doc#11 А тому <g/> , що вони мусять бути водночас вісімнадцятилітні і вісімдесятилітні <g/> .
doc#12 У прикметниках на -ний <g/> , -ній можливі вагання <g/> , тому подаємо перелік головніших з них <g/> . </p>
doc#12 Цілком зукраїнізовані також здебільшого християнські імена власні <g/> , а тому в них теж и пишеться не лише після літер <g/> , перелічених у т. 1 <g/> , напр <g/> .
doc#12 : „Він прийде <g/> , тому що зацікавлений“—„Він прийде тому <g/> , що зацікавлений“ <g/> . </p>
doc#13 Соціялістичний реалізм убивчий не тільки тому <g/> , що він пропаґандивний <g/> , а й тим <g/> , що він усе пояснює <g/> .