Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Не знаю <g/> , чи так це справді було <g/> , але поговір твердив <g/> , що Ігор був не менше пристрасний у тому <g/> , що тепер звуть сексом ( <g/> тоді такого слова не було <g/> ) <g/> .
doc#0 Четвертий — про нього можна б і не казати <g/> , бо на Україні він ніколи своїм і опереним не був <g/> , пробував його прищепити Петербург у XVIII — XIX сторіччі <g/> , а тепер пропонує прищепити Київ <g/> , про наслідки говорити тут рано <g/> , суть цього шляху — пересічність і добробут <g/> . </p>
doc#1 Тепер Т. Шевченко знову звертається до цієї теми <g/> , але цим разом розкриває її у 12-ти рядках <g/> : </p><p> Титарівна-Немирівна </p><p> Гаптує хустину <g/> . </p>
doc#1 Тепер фолкльор вабить Т. Шевченка універсальним характером своїх образів і простотою мови — простотою <g/> , котра <g/> , однак <g/> , значною мірою символічна <g/> .
doc#1 Поперше <g/> , поетів гнів тепер спрямований лише проти « <g/> царів <g/> » <g/> .
doc#1 Тепер він пише <g/> : </p><p> Злоначинающих спини <g/> , </p><p> У пута кутії не куй <g/> , </p><p> В склепи глибокі не муруй <g/> . </p>
doc#4 Але це не кінець <g/> , іде деталь зачиненого тепер вікна — </p><p> Стук вікна і мовчанки мить </p><p> ( <g/> звернім увагу на деталь <g/> : вікно американське <g/> , що спускається згори вниз <g/> , вікно на Україні <g/> , зачиняючися <g/> , не стукає <g/> !
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Якось страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми тепер понурі і завзяті <g/> , </p><p> Нас тепер ще тяжче стало взяти Тихим словом ніжности й тепла <g/> . </p>
doc#4 — </p><p> І даремно Фавст тепер бідкається <g/> : « <g/> Tausch wollt ich <g/> , wollte keinen Raub <g/> » 1 ( <g/> анахроністично — Сталінове « <g/> запаморочення від успіхів <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 На честь поетки як громадянки ( <g/> бо як поетка вона має право на будь-які міти <g/> ) треба <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона сама усвідомлює уявність цієї тематики і образности <g/> , і <g/> , якщо це все існувало в такій формі й таких барвах у минулому <g/> , невідтворність його тепер <g/> , коли навіть </p><p><g/> …
doc#4 У свої сорок років вона усвідомлює <g/> : </p><p> Я чекаю на смерть без ляку <g/> , </p><p> тільки знаю <g/> : не досить ще <g/> , </p><p> не тепер складу подяку </p><p> за життя <g/> … </p>
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> “ <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> ” <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> “ <g/> Зрушений громом <g/> ” <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> “ <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#9 Тим більше <g/> , що скільки авторові відомо <g/> , тепер не заноситься на ґрунтовні нові студії в цій ділянці — ні на Україні <g/> , ні на чужині <g/> .
doc#9 Бо цілком слушно писав С. Єфремов <g/> , який взагалі дав І. Нечуєві-Левицькому дуже різку відповідь <g/> , що « <g/> мова в ній ( <g/> статті самого І. Нечуя-Левицького про чистоту мови від галицьких елементів <g/> , — Ю.Ш. <g/> ) <g/> , за малими винятками <g/> , звична мова <g/> , якою у нас тепер мало не всі пишуть <g/> »2 <g/> , себто мова з тими самими галицькими елементами <g/> . </p>
doc#9 Навіть дещо зі старої <g/> , ще козацької <g/> , військової термінології Запорізької Січі відновляється тепер у війську УНР <g/> , можна думати <g/> , не безпосередньо зі старовини <g/> , а під впливом того <g/> , що ці <g/> , скажімо <g/> , сопші <g/> , чоти <g/> , рої тощо вживалися перед тим у практиці галицьких військово-спортивних організацій <g/> .
doc#9 ) — все це переважно <g/> , якщо не виключно <g/> , прийшло до літературної мови з Галичини <g/> , а панує воно тепер в літературній мові безконкуренційно <g/> .
doc#9 Климковичем <g/> ; І. Верхратський <g/> , відкинувши від цього слова наросток -ок <g/> , зробив цілком нормальне тепер слово напрямxxx <g/> .
doc#9 Завдяки ним українська літературна мова піднеслася на такий щабель <g/> , з якого дуже багато рис мови І. Нечуя- Левицького виглядають тепер надто застарілими <g/> , щоб не сказати примітивними або навіть комічними <g/> . </p>
doc#9 Чернігівщина істотно впливала на літературну мову <g/> , і цей вплив існує й тепер <g/> . </p>
doc#10 <p> Тепер Ганцов каже <g/> , що розбіжність південно- і північноукраїнських говірок “ <g/> сягає найдавнішої доби в житті південної групи східньослов'янських племен <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 89 <g/> ) <g/> , що між ними є “ <g/> споконвічна відмінність <g/> ” <g/> , яка до речі знаходить свою відповідність в антропологічній відмінності північного українця від південного ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , і що ця відмінність найглибша з усіх можливих <g/> , бо охоплює “ <g/> квантитативно-акцентологічну систему <g/> ” <g/> , яка визначає собою ввесь фонетичний розвиток мови <g/> .