Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 1 тематично <g/> , й стилістично цей твір ближчий до минулого періоду творчости поета <g/> , ніж до наступного <g/> .
doc#3 Нечуя-Левицького <g/> , а від того часу широко вживаються в творах письменників <g/> , хоч і не всіх ( <g/> нема їх <g/> , приміром <g/> , в обстежених творах Грінченка й Коцюбинського <g/> , пізніше — Хвильового <g/> ) <g/> .
doc#4 І <g/> , нарешті <g/> , контраст двох груп поезій викриває також і факт <g/> , назовні не підкреслений <g/> , що між двома групами творів пролягає сім років мовчання <g/> , 1937—1944 ( <g/> який повториться <g/> , цей мертвий час <g/> , у інші сім чи вісім років <g/> , 1956— 1963 <g/> ) <g/> .
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .
doc#4 Це не принцип будови роману <g/> , це конструкція або музичного твору ( <g/> фуґа <g/> , що складається з варіяцій на певні теми <g/> ) <g/> , або щоденника <g/> , де сьогодні записується одне враження чи переживання <g/> , завтра друге <g/> , а за якийсь час може знов і знов повернутися вже давніше записане <g/> , якщо сьогодні воно повторилося в свідомості <g/> .
doc#4 » стало євангелієм новочасної віри в те <g/> , що <g/> , розклавши літературний твір на його складники- засоби <g/> , можемо збагнути таємницю його буття й впливу <g/> .
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>
doc#5 <p> « <g/> Місто <g/> » було твором конкретним і многогранним <g/> , воно належало до школи Бальзака й Мопассана <g/> .
doc#5 Це твір про двох <g/> , і він відбувається в чотирьох стінах <g/> . </p>
doc#6 “ <g/> Широкого глядача <g/> ” у творах Курилика приваблюють <g/> , а знавця відштовхують <g/> , насамперед <g/> , дві риси <g/> .
doc#6 Та <g/> , зрештою <g/> , навіть у тих Куриликових творах <g/> , що виростали з традиції Бройгеля <g/> , знаходимо не лише принадні деталі <g/> , подавані здебільшого дрібно і збоку або на задньому пляні <g/> , ніби маляр хоче сказати <g/> , — так <g/> , це мило <g/> , це людяно <g/> , часом трохи смішно <g/> , посміхнися <g/> , глядачу <g/> , — але на цьому роля епізодів і епізодичних деталів не обмежується <g/> .
doc#6 <p> Тут ми переходимо до другого пляну Куриликових творів <g/> , що його традиційно звуть ( <g/> що започатковане в суті речі <g/> , хоч і не такими словами <g/> , самим мистцем <g/> ) символікометафізичним Перший збір картоплі ірландським імігрантом <g/> ” <g/> , “ <g/> Хто бачив вітер <g/> ” <g/> ) <g/> , а то як сліпучий гриб атомової бомби ( <g/> “ <g/> Не повертаючися за курткою <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#6 <p> Правда <g/> , не менш поважно Курилик дбав за реалістичну документацію своїх творів <g/> .
doc#6 У своїй автобіографії він <g/> , як ми вже бачили <g/> , говорить про те <g/> , що образи його дитинства “ <g/> ставали символами в моїх сюрреалістичних творах <g/> ” ( <g/> 69 <g/> ) <g/> .
doc#6 Як показала Морлі <g/> , його книга <g/> , особливо в другому виданні <g/> , — твір не лише документальний <g/> , а й белетристичний і <g/> , за законами бест-селерного роману <g/> , завершується happy end-ом <g/> , який не цілком відповідає дійсності <g/> .
doc#6 Коли <g/> , від середини сімдесятих років <g/> , він захопився серійними виданнями своїх творів для дорослих і для дітей <g/> , то це <g/> , виглядало <g/> , тільки ще раз і ще виразніше промовляло на користь включення мистця до поп-арту <g/> , але не в іронічному <g/> , полемічному відтворенні його <g/> , як у творах Варгола <g/> , Ліхтенштейна та інших <g/> , що в суті речі провадили війну з традиційним мистецтвом на його власній території в ім'я мистецтва абстрактного <g/> , а в сенсі неспроможности на творення “ <g/> вищих <g/> ” мистецьких вартостей <g/> . </p>
doc#6 <p> Та погляд <g/> , що Курилика не цікавили мистецькі вартості твору <g/> , що для нього важили тільки ідея і/або збут <g/> , дуже далекий від дійсности <g/> .
doc#9 А вивчення поглядів Лесі Українки на розвиток літературної мови і аналіза мови її творів доводять зовсім інше <g/> , хоч <g/> , звичайно <g/> , ставити знак рівности між мовою її творів і мовою робіт М. Грушевського було б безглуздо — і то не тільки і не стільки через різницю в їхніх поглядах на питому вагу галицьких елементів у літературній мові ( <g/> а ця різниця <g/> , безперечно <g/> , була <g/> ) <g/> , а й передусім через принципову відмінність багато в чому мови історично-наукової праці від мови художнього твору <g/> , та ще й писаного віршовим діялогом <g/> … </p>
doc#9 Для П. Куліша західноукраїнські мовні елементи <g/> , поскільки вони в його творах з'являлися <g/> , були тільки виявом шукання абстрактної лексики <g/> , щоб цим надолужити прогріхи <g/> , недостатню в цій частині розвиненість і розгалуженість тогочасної української літературної мови <g/> .
doc#9 <p> Перше <g/> , що впадає в очі у лексиці тих творів <g/> , це те <g/> , що переважна частина понять <g/> , зв'язаних з міським та інтелігентським побутом <g/> , не знаходить у І. Нечуя-Левицького адекватного українського виразу <g/> .