This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | насолоду нищення людських життів <g/> , яку | так | страхітливо відтворив Ігор Стравинський у |
doc#0 | , в брунькуванні <g/> , в динаміці <g/> , в потужнінні <g/> . </p><p> | Так | <g/> , увесь цей шлях був шляхом утечі <g/> , але може <g/> , |
doc#1 | щастя праці і щастя духовної зосередженості | так | увесь конфлікт переноситься із соціяльного |
doc#1 | ціле <g/> , то можна було б їх викласти приблизно | так | <g/> : він сподівався <g/> , що зміна несправедливого |
doc#1 | помсти <g/> ) і переборов його у віршах « <g/> трьох літ <g/> » <g/> , — | так | і тепер він переборов комплекс російського |
doc#2 | з них <g/> : </p><p> Уранці будять осокори <g/> : </p><p> Сьогодні біло | так | надворі <g/> ! </p><p> Так біло-біло <g/> , наче ново <g/> . </p><p> На білому |
doc#6 | , але дотепний сюжет <g/> , невигадливу “ <g/> історію <g/> ” <g/> , | так | що малярство тут <g/> , як у голландських жанристів |
doc#6 | на задньому пляні <g/> , ніби маляр хоче сказати <g/> , — | так | <g/> , це мило <g/> , це людяно <g/> , часом трохи смішно <g/> , |
doc#6 | , soo pypen de jongen — “ <g/> Як старі співають <g/> , | так | молоді дудять <g/> ” <g/> . Курилик тут <g/> , отже <g/> , ближчий до |
doc#6 | , як його відбило абстрактне малярство <g/> , | так | у своєму варіанті — оповідністю сюжетів і |
doc#6 | середньої кляси його дорослого віку <g/> . Сталося | так | не тому <g/> , що Курилик не міг піднестись вище <g/> , а |
doc#6 | студіюванням курсу рисування Ніколаїдсса <g/> , | так | давніше Ван Ґог самонавчався з книжок Барга “ |
doc#7 | і другу частину вірша Зуєвського <g/> : </p><p> | Так | нездогадно <g/> , мов на травах Це все <g/> , що ми несли <g/> , </p><p> У |
doc#7 | , що ми несли <g/> » — безперечно підрядні речення <g/> . « <g/> | Так | нездогадно <g/> » — безперечно частина головного |
doc#9 | язика херсонсько-руського <g/> »1i <g/> . </p><p> Та говорити | так | — означає ігнорувати особливості історичного |
doc#9 | буде наша літературна мова й кованою <g/> . Скажемо | так | <g/> : нехай кована <g/> , аби до ладу <g/> ! »3 </p><p> І далі Олена |
doc#9 | і Олена Пчілка в своїм некролозі <g/> . Вона пише не | так | про новотвори <g/> , як про мовне простування |
doc#9 | , що так його сприйняв І. Нечуй-Левицький і | так | засвоїв <g/> . Книжка <g/> , видана в Галичині <g/> , була для |
doc#9 | ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко | так | формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді |
doc#9 | категорії припускають тепер обидва наголоси <g/> . | Так | <g/> , маємо договір і договір <g/> , але тільки довіз <g/> ; |