Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Указ царського уряду про заборону друку українських книжок і періодики в межах Російської імперії ( <g/> 1876 <g/> ) <g/> , як відомо <g/> , змусив перенести майже всю літературно-видавничу <g/> , зокрема всю газетно-журнальну діяльність до Львова <g/> , до Галичини взагалі <g/> .
doc#9 Сю прогалину заступила б російська Україна <g/> .
doc#9 Вони виробили собі свою мову і для культурної потреби <g/> , а ми переходимо зараз на російську <g/> , коли заводимо поважнішу бесіду <g/> !
doc#9 Модест Левицький пише про це так <g/> : « <g/> Коли з р. 1906 настала змога видавати часописи й на російській Україні <g/> , то довелося перенести з Галичини трохи не весь той лексичний матеріял <g/> , що виробився там протягом тих тридцяти літ <g/> »ii <g/> .
doc#9 <p> У брошурі міністерства фінансів « <g/> Забезпечення прибутків і капіталів державними ощадними касами <g/> » <g/> , виданій 1910 р. <g/> , зустрічаються такі слова <g/> , як щадниця <g/> , скарбівня тощо <g/> , які до смерти налякали й обурили чорносотенні російські елементи4. </p><p> Але не треба думати <g/> , що запровадження нового для рядового мовця мовного матеріялу в такій кількості і такими темпами проходило безперешкодно <g/> .
doc#9 Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#9 Неможливо вести повсякденний діалог російською мовою <g/> , використовуючи церковнослов'янські елементи літературної мови <g/> .
doc#9 Тоді українська літературна мова була наводнена російськими або церковнослов'янськими елементами <g/> , які виходили з російської мови <g/> .
doc#9 Так відрегульованою була мова Шевченка і Куліша <g/> , тільки що ми маємо тут до діла не з російською мовою <g/> , а з церковнослов'янськими компонентами <g/> .
doc#9 Причина цього ясна <g/> : всі ці письменники виросли в атмосфері російської поезії з її підкресленим двомовним характером та їх жанровим поділом <g/> .
doc#10 Але це був початок українізації <g/> , багато людей переходили від російської мови до менше звичної української <g/> , — і треба було дати їм змогу перекладати з російської мови на українську <g/> .
doc#10 Визнавши <g/> , що зазначені риси в реченнях на -но <g/> , -то ширяться не без російського впливу <g/> , Курило все таки показує <g/> , що для цього були підстави і в українській мові <g/> , насамперед через взаємодію цього типу речень з іншими типами прислівникових речень <g/> , і що власне це вможливило і російський вплив <g/> : “ <g/> В історії культурних стосунків схрещення різних національних елементів є факт неминучий <g/> ” <g/> , пише вона тепер ( <g/> 24 <g/> , 29 <g/> ) <g/> , а своє трактування фактів у ( <g/> 5 <g/> ) називає “ <g/> вузьким <g/> ” ( <g/> 24 <g/> , 1 <g/> ) <g/> . </p>
doc#16 Але воно не мало доступу до глибин української духовости <g/> , воно було багато чим чуже українській духовій традиції <g/> , воно виросло в основному на зразку російського большевизму <g/> , будуючи себе за законом протилежности <g/> , — і тому перемогти свого ворога воно не могло <g/> . </p>
doc#20 Зокрема славістика повернена тут обличчям до російських студій <g/> , інші мови й культури на задньому пляні або й зовсім відсутні <g/> , а система мінімуму так званих « <g/> кредитів <g/> » заганяє студента до тих курсів <g/> , яких він брати не хотів би <g/> … </p>
doc#22 Що таке большевицька революція в Російській імперії <g/> , як не величезний дослід викорчовування людей і цілих націй з їх звичного <g/> , рідного ґрунту <g/> ?
doc#22 ) Однак треба заявити <g/> , що вся показана Бланденом гармонія моральної чистоти й одвічної справедливості <g/> , російської чи в даному випадку східньої взагалі ( <g/> бо Бланден охоче підкреслює <g/> , що його персонажі — українці <g/> , і місто дії називає Харків <g/> , а не <g/> , як традиційно в англійській мові <g/> , Харков <g/> ) — це чистої води літературщина <g/> , вся — міраж і самоомана <g/> , що намагається враженнями <g/> , черпаними з російського письменства <g/> , заступити брак конкретного метеріалу <g/> , якого автор не був років <g/> , коли в Росії і це зберігалося багато культурних традицій <g/> , контраст між рівнем духового життя на Україні й у Росії був такий разючий <g/> , що мушу визнати <g/> , думалося <g/> , що його створено навмисне <g/> , щоб <g/> , не ліквідуючи української культури формально <g/> , скомпромітувати її вбогістю <g/> .
doc#22 З певного погляду <g/> , вся історія російської революції — це історія боротьби з інтелігенцією <g/> .
doc#22 <p> Розінтеліґенчення Росії й підвладних їй народів — це один з наслідків того гасла <g/> , що не було записане в жадній програмі <g/> , але визначало істоту російської революції <g/> : « <g/> Хай мені буде погано <g/> , аби моєму сусідові не було краще <g/> !
doc#22 » — питання <g/> , що є центральним в російській літературі від Лева Толстого до Фадеєва <g/> .
doc#22 Це воно визначило російське народництво <g/> , особливості російської революції і нездатність зрозуміти Захід <g/> .