Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Але мільйони дійових осіб <g/> , мобілізовані й наймані <g/> , як Галицький <g/> , « <g/> добровільні <g/> » <g/> , як Н. <g/> , держава в державі <g/> , усі в машкарах <g/> , з поміняними прізвищами <g/> , усі під щоденною загрозою <g/> , все облуда — Галицький <g/> , який зовсім не Галицький <g/> , Н. <g/> , який не Н. Тихцем і оглядаючися <g/> , вони прокрадаються під теж облудний <g/> , постишевський монументальний пам'ятник Шевченкові <g/> , усе олжа і страх <g/> .
doc#0 <p> А всередині — столики під білими скатертинами <g/> , порцеляна сервізу <g/> , добірне меню <g/> , зразкова обслуга <g/> , талони з продовольчих карток вистригають <g/> , але все інше — ніби не було війни <g/> , альянтських гостей <g/> , навали руйновиння <g/> . </p>
doc#0 На мільйони примусово завезених до Німеччини робітників-рабів зверталося якнайменше уваги <g/> , а все ж щось доводилося для них робити — ну <g/> , хоч би пустити в рух таку-сяку пресу під німецьким невсипущим оком <g/> , але роблену українськими руками <g/> . </p>
doc#0 Першого можна зробити губернатором <g/> , другого віддати під психотичний нагляд <g/> .
doc#0 Вона або ховалася <g/> , або носія свого вела під час війни на шибеницю або <g/> , за миру <g/> , до далеких і неосвоєних країв <g/> .
doc#1 У читача <g/> , що постійно переноситься із Давнього Риму до сучасного Санкт-ГІетербурґу <g/> , під кінець складається враження <g/> , що він перебуває водночас усюди і ніде <g/> : драматичний конфлікт <g/> , таким чином <g/> , набирає універсального характеру <g/> .
doc#1 <p> Мовби символічним під цим оглядом є останній вірш Т. Шевченка <g/> , « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , якого він написав десь за десять днів до смерти і котрий зовсім не позбавлений любови до життя та світу цього <g/> .
doc#6 <p> Не виключено <g/> , що під екзистенціялістами <g/> , так само <g/> , як — у назві картини — під “ <g/> чистими гуманістами <g/> ” Курилик розумів просто безвірників <g/> .
doc#6 У “ <g/> Корови під зливою <g/> ” ( <g/> ч. 28 <g/> ) збитість корів у щільностулений гурт знову говорить про безсилість живих істот <g/> , а отже й людей <g/> , перед грізною природою <g/> , а нещадна злива стає актом біблійно-гнівного Бога <g/> .
doc#6 На цій виставці таку групу можна бачити в “ <g/> Під осінь життя <g/> ” ( <g/> ч. 5 <g/> ) <g/> , почасти на “ <g/> Монреальській місії в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 З-поміж пейзажів площина поля охоплює понад половину картини ( <g/> порушена тільки малою постаттю кота в передньому лівому куті <g/> ) в “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” ( <g/> ч. 9 <g/> ) і в “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” ( <g/> ч. 25 <g/> ) <g/> ; досить виразний принцип зіставної площинности і в “ <g/> Коровах під зливою <g/> ” ( <g/> ч. 28 <g/> ) <g/> .
doc#6 ще раз “ <g/> Під осінь життя <g/> ” <g/> , ч. 5 тощо <g/> ) <g/> , — це не тільки вияв мистцевої філософії чи світовідчування <g/> , це також складова частина техніки площин <g/> , зіставлених одна з одною або накинених одна на одну <g/> . </p>
doc#9 <p> В умовах радянської України проблематика книжки взагалі була під суворим табу <g/> .
doc#9 Проте і їх можна з поезій М. Старицького повизбирувати чимало <g/> , надто тоді <g/> , коли розуміти під побутовою лексикою не тільки <g/> , сказати б <g/> , назви предметів кімнатно-домашнього вжитку <g/> , а й взагалі предметів і понять <g/> , більш-менш часто вживаних у побуті <g/> , її можна продемонструвати такими прикладами <g/> : ружанка ( <g/> « <g/> Ще ружанка <g/> .
doc#9 Відзначу тут <g/> : лослгуп ( <g/> « <g/> Мулли затримують поступ <g/> » - « <g/> Під мінар <g/> .
doc#9 Південно-східні говірки зліквідували чергування приголосних у першій особі однини дієслів II дієвідміни ( <g/> ходю <g/> , молотю <g/> , возю <g/> , носю <g/> ) <g/> , втратили закінчення -ть у третій особі однини тих-таки дієслів не під наголосом ( <g/> він ходе <g/> , носе <g/> ) <g/> .
doc#10 Звуки ці бувають тільки під наголосом <g/> , при чому експіраторна енерґія падає на ввесь звук <g/> , меншаючи на кінець його ( <g/> отже <g/> , наголос має спадний характер <g/> , — спостереження <g/> , що його потім широко використала О. Курило <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> 4 <g/> ) * після бібліографічної позиції означає <g/> , що ця стаття була неприступна авторові під час писання цього нарису <g/> . </p>
doc#10 Не випадково ані в своєму романтизмі <g/> , ані в своєму народництві Курило звичайно не доходила крайностей <g/> , не втрачала ґрунту під ногами <g/> , не виробляла приписів <g/> , розбіжних з фактами <g/> .
doc#10 До Курило загально панував з малими винятками погляд <g/> , що і в українських словах типу двір <g/> , піч розвинулося з старих о <g/> , е <g/> , коли ті спершу подовжилися під впливом занепаду того слабого голосного ъ <g/> , ь <g/> , що був спершу після них і творив наступний склад ( <g/> дворъ >двор <g/> , печь > печ <g/> ) <g/> , а потім перетворилися на дифтонги <g/> , що й собі далі розвинулися в більшості українських говірок в і. При цьому погляді <g/> , що йде від Міклошіча й Потебні <g/> , північноукраїнські дифтонги розглядано як проміжну стадію <g/> , що затрималася досі на півночі <g/> , але колись характеризувала всю українську територію <g/> .