Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Чи вони слухняно виконували наказ начальників <g/> , чи вони відчували зловісну насолоду нищення людських життів <g/> , яку так страхітливо відтворив Ігор Стравинський у своєму « <g/> Sacre de printemps <g/> » <g/> , партизанів <g/> , які висаджували Хрещатик у Києві чи Палац піонерів у Харковде <g/> , правда <g/> , жертва тільки одна <g/> , але оргія жорстокости від того не менша <g/> .
doc#0 Цього можна було сподіватися <g/> , і воно тоді сталося <g/> , і на це Н. тоді відповів утечею й своєю правдою <g/> . </p>
doc#0 Правда <g/> , Сковорода не часто сміявся ( <g/> цю функцію він передав Гоголеві <g/> ) <g/> , але до сміху й жартів він ставився з відкритим серцем <g/> .
doc#1 <p> Це й є ті апостоли правди і свободи <g/> , про чий прихід поет писав трьома тижнями раніше <g/> .
doc#1 Правда <g/> , періоди ці короткі — переважно два-три роки кожен <g/> .
doc#4 Шукання ці <g/> , правда <g/> , були корисні <g/> .
doc#4 Що ж <g/> , була в цьому велика правда <g/> , відкривалася можливість точної аналізи механізмів літературного твору <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Червень <g/> » <g/> ) </p><p> Натомість сьогоднішня Україна ( <g/> власне <g/> , 1948 р. <g/> , коли це було досить близьке до правди <g/> ) ввижається як суцільна руїна <g/> : </p><p> Щоночі снишся Ти кошмаром <g/> , </p><p> лякаєш мертвим сном осель <g/> , </p><p> печеш незгаслим ще пожаром </p><p> і студиш холодом пустель <g/> . </p>
doc#4 Саме це робить вірші <g/> , що їх читаємо <g/> , поезією <g/> , чудом <g/> , що про нього писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в відтворенні <g/> , в вас ніби закладене передвідчуття всього світу <g/> , що дістає поштовх до розвитку <g/> , зіткнувшися з гармонією поезії <g/> » <g/> . </p>
doc#5 Правда <g/> , вони думали <g/> , здається <g/> , що видають роман про українськість Великого Воза <g/> .
doc#6 <p> Ця велич природи в картинах Курилика — географічна правда канадської природи <g/> , надто Західної Канади <g/> , але це також метафізична правда Куриликового світогляду <g/> .
doc#6 <p> Правда <g/> , не менш поважно Курилик дбав за реалістичну документацію своїх творів <g/> .
doc#6 Як він це відчував <g/> , він знав правду і він мусів цю правду висловити людям через малювання і <g/> , підпорядковано <g/> , через писання <g/> . </p>
doc#9 Правда <g/> , він не пише <g/> , чим він обґрунтував свою пропозицію використати галицькі слова в поезії <g/> , але <g/> , очевидно <g/> , це мотивувалося загальноромантичними основами світогляду автора листа <g/> .
doc#9 Наприклад <g/> , у програмі « <g/> Правди <g/> » поставлено до наддніпрянських авторів — співробітників « <g/> Правди <g/> » вже деякі ( <g/> правда <g/> , мінімальні <g/> ) вимоги мовно-правописного порядку <g/> , відповідно до галицької мови <g/> .
doc#9 Здебільшого <g/> , правда <g/> , це не були активні елементи галицьких говірок <g/> , а радше пасивні <g/> : вони не вживалися вже часто в галицьких говірках як щось нормальне й звичайне <g/> , але вони були ще зрозумілі або принаймні зрозуміліші мовному чуттю галицького мовця <g/> , тоді як мовному чуттю мовця з Великої України вони видавалися вже цілком штучними квітами <g/> , винесеними зі старовини і надиханими тепер новим життям <g/> . </p>
doc#9 Правда <g/> , Олена Пчілка говорить тут увесь час про Волинь і не згадує зовсім про Галичину <g/> , але ми маємо повне право розглянути всі її міркування й на Галичину <g/> .
doc#9 У листі до Нечуя-Левицького в тонах <g/> , м'якість яких зумовлена тим <g/> , що М. Коцюбинський не міг не знати поглядів на справу свого адресата <g/> , він відзначав <g/> : « <g/> Старші письменники — учителі наші ( <g/> ніде правди діти <g/> ) більш прислухалися до живої народної мови <g/> , більш придивлялися до неї <g/> , ніж молодші <g/> , особливо ті <g/> , що одірвані од села <g/> , од народу і беруть за зразок не живу мову <g/> , а книжну <g/> , часто-густо покалічену та занечищену <g/> » <g/> .
doc#9 Правда <g/> , І. Нечуй-Левицький писав з приводу « <g/> Руфіна і Прісцілли <g/> » Лесі Українки <g/> , що сцени ці її « <g/> написані чудовою українською мовою <g/> , такою далекою од мови проф <g/> .
doc#9 Так само він уперше вжив 1872 р. в « <g/> Правді <g/> » слово кількість <g/> , заступивши ним уживаний перед тим церковнослов'янізм количествоxxix <g/> .