Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Загалом одначе вплив Потебні панує <g/> , і це проявляється не тільки в тому <g/> , що Потебня найчастіше цитується на сторінках ( <g/> 5 <g/> ) і інших праць Курило на синтаксично-стилістичні теми <g/> , не тільки в тому <g/> , що ( <g/> 5 <g/> ) власне <g/> , кінчається цитатами з Гумбольдта й Потебні <g/> , а і в тому <g/> , що Потебня визначив головне в підході Курило до явищ української мови <g/> , а також дав глибоко опрацьоване історичне тло для її зауваг щодо сучасної мови <g/> .
doc#10 З цього погляду в Курило зв'язок з Потебнею глибший і живіший <g/> , ніж у його харківських учнів <g/> , об'єднаних навколо видання “ <g/> Вопросы теории и психологии творчества <g/> ” <g/> .
doc#10 Тоді як вони спиралися більше на “ <g/> Мысль и язык <g/> ” <g/> , ранній і ще мало самостійний твір Потебні і на його психологічно обґрунтовану теорію літератури <g/> , Курило продовжувала головний напрям його геніальних синтаксичних студій і продовжувала також те <g/> , що завжди було скритою пружиною всієї діяльності Потебні — його українство <g/> . </p>
doc#10 <p> Перейнявши від Потебні і безпосередньо від його вчителя В. Гумбольдта їх національний романтизм <g/> , Курило перейняла від Потебні й другу його рису <g/> , що завжди обмежувала його романтизм <g/> , — його тверезість в оцінці фактів <g/> , його чесність науковця <g/> .
doc#15 <p> Ставлення Потебні до називних речень не потребує ілюстрацій <g/> .
doc#15 І далі він зв'язує подібні називні відмінки з називним самостійним <g/> , себто з називним відмінком <g/> , що ставиться " <g/> цілком самостійно <g/> , не тільки без дієслівного <g/> , але й без будь-якого присудка <g/> " <g/> ; з цього випливає <g/> , очевидно <g/> , що ці конструкції Потебня вважає за дуже стародавні <g/> : недаремно він перекидає від них місток до випадків відокремлення підмета від присудка сполучником а той дідусь та був каліка <g/> .
doc#15 <p> Ще більшим непорозумінням видається мені той погляд на відмінність між словом і реченням <g/> , який К. Чехович у своїй книжці « <g/> Оле- ксандер Потебня <g/> .
doc#15 Потебні <g/> .
doc#15 Знайшовши в Потебні твердження <g/> : " <g/> Кожне слово <g/> , висказане окремо <g/> , це вже суд <g/> " <g/> , Чехович пояснює його так <g/> : " <g/> т. зн <g/> .
doc#15 Тим часом це ані не правильно в суті <g/> , ані не відповідає системі думок Потебні <g/> .
doc#15 Це не відповідає поглядам Потебні <g/> , бо Потебня ніколи не вважав предикативности за ознаку слова <g/> .
doc#15 Це не відповідає поглядам Потебні <g/> , бо Потебня ніколи не вважав предикативности за ознаку слова <g/> .
doc#15 Мало цього <g/> : все твердження Чеховича будується на довільному читанні того запису Потебні <g/> , що ліг в основу всіх цих міркувань <g/> .
doc#15 Але як каже і сам Чехович <g/> , у Потебні написано не " <g/> Кожне слово <g/> , висказане окремо <g/> , це вже суд <g/> " <g/> , а <g/> : " <g/> Кожне слово висказане окремо <g/> , це вже сума <g/> " <g/> .
doc#15 - Киев <g/> , 1941. </p><p> ЧЕХОВИЧ К. </p><p> Олександер Потебня <g/> .
doc#19 Не забуваймо <g/> , що в ті роки Шевченко і Потебня укладали українські букварі ( <g/> Потебнин надрукований у « <g/> Киевской старине <g/> » <g/> , т. 66 <g/> ) <g/> .
doc#19 ( <g/> Потебня помер 1891 року <g/> , переживши Мову лише на кілька місяців <g/> .
doc#19 Але було б надзвичайно цікаво розглядати ідейну схожість між Мовою й Потебнею <g/> , двома членами харківської Громади <g/> , не як вияв простого збігу <g/> . </p>
doc#19 <p> Взагалі збіжності між Мовою й Потебнею і питання про можливий вплив Потебні на Мову — а може й в зворотному напрямі <g/> ?
doc#19 Правда <g/> , поділ Слова на частини в Мовиному перекладі тільки частково збігається з поділом Потебні <g/> , і в інтерпретації темних місць тексту Мова не йде за Потебнею <g/> .