Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 <p> Якщо порівняти перший у збірці вірш Лятуринської з - ну <g/> , скажім <g/> , передостаннім <g/> , - враження таке <g/> , наче їх писали різні поети <g/> .
doc#9 У себе вдома <g/> , в родині тощо ми говорили <g/> , писали <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( <g/> офіційно це звалося по-києво-полтавськи <g/> ) <g/> , а через дорогу <g/> , в домі <g/> , наприклад <g/> , Василя Сімовича <g/> , або в книгозбірні НТШ тощо це саме роблено « <g/> по-львівськи <g/> » <g/> .
doc#9 <p> Констатувавши <g/> , що коли на Великій Україні появилися українські газети <g/> , « <g/> сталося щось навдивовижу дивне <g/> : усі ці українські газети були написані галицькою мовою <g/> , неначе їх писали й видавали не українці <g/> , а захожі галичани <g/> »1 <g/> , І. Нечуй-Левицький не може зрозуміти причин цього ( <g/> роздмуханого і перебільшеного ним <g/> ) явища <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> Коли про поезію Василя Мови писали мало <g/> , то про його прозу не писали нічого <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> Коли про поезію Василя Мови писали мало <g/> , то про його прозу не писали нічого <g/> .
doc#23 У колективній історії української літератури 1955 року О. Засенко в супроводі Є. Кирилюка і П. Приходька писали <g/> , теж без дальшої дискусії <g/> : « <g/> Поезією Шевченка підказаний вірш " <g/> Думи мої <g/> "»3. Іде цей погляд <g/> , коли не помиляюся <g/> , від Омеляна Огоновського <g/> , що закидав Петренкові невміння дорівнятися Шевченкові <g/> , виходячи <g/> , очевидно <g/> , з припущення <g/> , що Петренко писав усі свої твори після Шевченка <g/> , хотів бути подібним до останнього і <g/> , отже <g/> , коли різнився <g/> , то через свою неспроможність бути другим Шевченком4. </p><p> Хронологія написання поезій Петренкових нам невідома <g/> .
doc#23 Про що б ці поети не писали <g/> , вони пишуть про себе <g/> , і є в них тільки один герой — їхнє я. Відмінність Петренка — передусім у живих зв'язках з фолкльором <g/> , але ці зв'язки не були зовсім чужі ані Козлову <g/> , ані Бенедіктову13. </p><p> Романтика загальників не почалася одначе ні Козловим <g/> , ні Бенедіктовим <g/> .
doc#26 Про Єфремова та його Історію українського письменства писали багато <g/> , і тут можна бути стислим <g/> , коротко пригадуючи загальновідоме <g/> .
doc#27 Настане час <g/> , як не буде нас <g/> , що повинишпорюють і посписують усяку всячину нашу та й дивуватимуться <g/> : що як сі люде в такій темряві працювали і при такому темрявому світлі писали <g/> ?
doc#28 Критика писала про нього мало <g/> , при чому писали або друзі або вороги <g/> .
doc#31 Так не писали ні Куліш <g/> , ні Драгоманів <g/> , ні Євшан <g/> , ні Єфремов <g/> , ні Донцов <g/> .
doc#38 Тільки тоді стане ясною роля і місце творів <g/> , писаних українською мовою <g/> ; стане ясно <g/> , як найбільші українські патріоти проти російського спрямовання писали свої твори російською мовою <g/> .
doc#38 Або хто ж пристане на твердження Луцького <g/> , що наші — попри всі свої заслуги й гідності <g/> , глибоко провінційні — Руданський <g/> , Нечуй-Левицький і Панас Мирний « <g/> писали в найкращих традиціях європейської літератури <g/> » <g/> ?
doc#40 А ще кілька сторіч тому взагалі перерв між словами на письмі не робили і все писали суцільно <g/> .
doc#40 Колись люди писали гусячими перами <g/> ; тепер ми пишемо сталевими знаряддями <g/> , які <g/> , якщо точно висловлюватися <g/> , зовсім не є пера <g/> .
doc#41 <p> Його фраза принципово відрізняється від принципово незграбної фрази наших сучасників <g/> , в яких би манерах вони не писали — від школи Нечуя-Левицького до школи Гемінґвея <g/> .
doc#49 Поезія Миколи Зерова <g/> , Ольжича <g/> , Маланюка була міською <g/> , незалежно від того <g/> , на які теми вони писали <g/> , — і ми не маємо причин зрікатися їх осягів <g/> .
doc#63 — Крижанівський <g/> , Копштейн <g/> , Стельмах <g/> , Масенко - і багато інших писали вірші пісенного типу <g/> , звульґаризувавши його благородні фолкльорні традиції <g/> , ополітизувавши його в казенно патріотичному дусі <g/> , зробивши його ходовим товаром і кінець-кінцем позбавивши його основи — ліричности <g/> .
doc#67 У ті часи писали довше <g/> , ніж у наші часи <g/> .
doc#67 Вірш Тарнавського виріс на тому <g/> , що писали романтики <g/> , виріс із заперечення і з засвоєння цього — і з заперечення « <g/> народництва <g/> » в поезії <g/> . </p>