Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Покиньмо <g/> , отже <g/> , обложений <g/> , зачумлений Харків-Шаркоф <g/> .
doc#1 <p> Отже <g/> , відмежування у 1860 р. від цього кола ідей і настроїв не було <g/> , однак <g/> , чимось абсолютно новим <g/> .
doc#3 Хоч обмежений критеріями роду ( <g/> середній <g/> ) та числа ( <g/> pluralia tantum <g/> ) <g/> , розвиток цієї конструкції <g/> , уже півтора століття вживаної в літературній мові <g/> , відповідає загальній еволюційній тенденції і є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , коли воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> .
doc#4 <p> Підсумовуючи <g/> , отже <g/> , цей свого роду пролог до моєї статті ( <g/> не обов'язковий <g/> , як усі прологи <g/> !
doc#4 Отже <g/> , приймаємо таку кінцівку <g/> . </p>
doc#5 Отже <g/> , розум <g/> , тільки розум може пояснити суть речей <g/> , дати змогу доцільно перебудувати життя людини й суспільства <g/> .
doc#6 У “ <g/> Корови під зливою <g/> ” ( <g/> ч. 28 <g/> ) збитість корів у щільностулений гурт знову говорить про безсилість живих істот <g/> , а отже й людей <g/> , перед грізною природою <g/> , а нещадна злива стає актом біблійно-гнівного Бога <g/> .
doc#6 отже <g/> , в сміливому висуненні в центр уваги натуралістичної подробиці <g/> .
doc#6 Звідси його гістеричне <g/> , корчійне <g/> , екстатичне <g/> , самонищівне захоплення малюванням <g/> , писанням і молитвою <g/> , що діяли як наркотик протягом усього його життя <g/> , відколи він покинув уживати таблетки <g/> , що їх він називає B.M.R. </p><p> Назвотворення було <g/> , отже <g/> , частиною мистцевої “ <g/> наркоманії <g/> ” <g/> , напівбожевільного намагання ствердити свою віру в собі й поширити її в світі <g/> .
doc#6 <p> Але повернімось від Курилика-літератора до Курилика-маляра <g/> , а отже <g/> , від назв картин до самих картин <g/> .
doc#6 Таке третє джерело його життєвого й мистецького стилю <g/> , а отже й “ <g/> сумарности <g/> ” людських облич на його канадських картинах <g/> . </p>
doc#6 Не було <g/> , отже <g/> , нічого легшого <g/> , як списати мистецтво Курилика до цієї категорії <g/> . </p>
doc#6 <p> Курилик не був <g/> , отже <g/> , ані літературним habitue чи blase <g/> , ані ентузіястом літературної моди <g/> .
doc#6 Отже <g/> , площинність Куриликових пейзажів — не диктована самою реальністю природи <g/> .
doc#9 Тільки крайні західні околиці внаслідок своєї екзотичности в кращому стані ( <g/> праці І. Верхратського <g/> , В. Шухевича тощо <g/> ) <g/> , але для нас ці матеріяли саме через свою екзотичність <g/> , а отже <g/> , будь-що-будь чужорідність для літературної мови <g/> , найменше цікаві <g/> .
doc#9 Отже <g/> , в Галичині починають чимраз інтенсивніше з'являтися в цій мові зміни <g/> , а головне <g/> , вона починає збагачуватися силою нових елементів <g/> .
doc#9 як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково відчистило її від русизмів <g/> , які аж надто рясніють у його ранніх писаннях <g/> , — як-от <g/> : місто ( <g/> в значенні « <g/> місце <g/> » <g/> ) <g/> , добавок <g/> , стоїть <g/> , бумага <g/> , получив <g/> , щитаю і сила інших6. Отже <g/> , М. Драгоманів об'єктивно був до певної міри провідником галицьких мовних елементів до літературної мови <g/> . </p>
doc#9 Отже <g/> , позиція І. Франка практично була безплідна <g/> .
doc#9 Оскілько <g/> , отже <g/> , ширший круг ужиття <g/> , отілько ширший його розвій і то розвій природний <g/> » <g/> .
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи тільки чистоту мови від чужомовних впливів і домішок <g/> .