Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Крім надміру німецьких мундирів <g/> , ніщо не зраджувало вояків-окупантів з-поза Одеру/Одри та ще певних себе « <g/> золотих фазанів <g/> » націонал-соціялізму <g/> .
doc#0 Інституту не стало фізично <g/> .
doc#0 Костецького звали <g/> , звичайно ж <g/> , не Свирид Микитович — у якомусь варіянті <g/> , бо так піп охрестив <g/> , — а Ігор Вячеславович <g/> , ім'я князівське <g/> , не з опери ж ( <g/> якщо він не сам це вигадав <g/> , а він любив фантазувати <g/> ) <g/> .
doc#1 Це « <g/> Саул <g/> » <g/> , датований 13-м жовтня I860 р. Мабуть <g/> , не випадково цей твір залишився незакінченим чи <g/> , точніше кажучи <g/> , лише розпочатим <g/> .
doc#1 <p> Поділ на періоди не означає <g/> , звичайно <g/> , що між творами різних періодів немає нічого спільного <g/> .
doc#2 Чи думала вона <g/> , що вже не бути дням <g/> , а тільки ночам <g/> ?
doc#2 Що як би не зноситися соколом чи орлом <g/> , а таки доведеться бути розбитим бурею й скигліти чайкою <g/> ?
doc#4 Не сказано в ньому нічого про багато речей <g/> .
doc#4 <p> Не маю тут місця на докладну аналізу використовуваних для цього засобів <g/> , обмежуся на кількох стислих ілюстраціях з мінімумом прикладів <g/> . </p>
doc#5 Як у драмі <g/> , не як у романі <g/> , дія прикріплена до одного місця <g/> , це місце – кімната <g/> .
doc#5 Різниця тільки та <g/> , що цей вид забурення не такий загальний <g/> , як той <g/> , що зветься коханням <g/> .
doc#6 Але я згадав цей фрескоподібний образ Караваджо <g/> , коли побачив Куриликів “ <g/> Докір сумління <g/> ” ( <g/> ч. 1 <g/> ) <g/> , хоч і теми <g/> , і виконання <g/> , і розмір <g/> , і функція двох картин не мають нічого спільного <g/> .
doc#6 Навіть в ілюстрації до “ <g/> Лиса Микити <g/> ” впадає в око <g/> , що тварини — головні герої — дивляться на глядача <g/> , але далеко не завжди люди ( <g/> пор <g/> .
doc#6 Але не становило б великої трудности — при бажанні — ці площини розбити якимись предметами <g/> , а ще легше було б не робити їх такими великими <g/> , збільшивши частину <g/> , відведену небу <g/> , яке можна було б позбавити площинного характеру <g/> , розбивши його геометрію контурами хмаринок <g/> .
doc#6 Смерть унеможливила дальшу працю мистця над фресками <g/> , і ми не знаємо сьогодні <g/> , чи він далі працював би в цьому жанрі і чи не став би <g/> , може <g/> , провідним монументалістом Канади <g/> . </p>
doc#6 Курилик аж ніяк не належав до мистців світлої лагідности й прощення типу Фра Анджеліко <g/> , а радше до таких <g/> , як Матіс Грюневальд <g/> , якого він <g/> , мабуть <g/> , не знав <g/> , і як Босх <g/> , Ґоя і Ороско <g/> , які йому безмежно імпонували <g/> . </p>
doc#8 Петров нічого не заперечив <g/> , — він ніколи не сперечався з людьми <g/> , чиє мислення відбувалося в іншій площині <g/> , ніж його <g/> , але він зберіг почуття своєї правоти <g/> : бо таке тлумачення <g/> , яке він давав <g/> , вкладалося в норми його проблематики <g/> , дарма що воно не вкладалося в методи мовознавства <g/> . </p>
doc#8 <p> Петров умів геніяльно не помічати людей і не шанувати їх <g/> , хоч разом з тим був завжди з усіма в добрих стосунках <g/> .
doc#9 Отже <g/> , практично в цей період галицьких впливів на літературну мову Великої України майже нема <g/> , увесь період проходить під знаком засвоєння Галичиною літературної мови Великої України — хоч <g/> , безперечно <g/> , засвоєння це не могло відбутися до кінця в умовах хоч би й відносної політичної ізоляції і <g/> , отже <g/> , захопило літературну мову Галичини тільки частково <g/> . </p>
doc#9 З другого боку <g/> , й поміж інтелігенцією спілкування провадилося переважно на письмі <g/> , а не в живих усних зв'язках <g/> , а мова на письмі ніколи не дорівнює усній ні своїм діяпазоном <g/> , ні активністю сприймання й переймання <g/> .