Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вистава зникла з афіш <g/> , згадки про неї викреслювалися <g/> , навіть про колишню приналежність автора до комуністичної партії згадували не радо <g/> .
doc#0 А вже щоб була вулиця Щастя — такого <g/> , здається <g/> , не буває навіть у назвах вулиць <g/> . </p>
doc#1 Поза цими віршами - навіть у ліриці політичної інвективи <g/> , яка досі у творчости Шевченка була справжньою скарбницею церковнослов'янізмів у поєднанні з вульгаризмами <g/> , - церковнослов'янська лірика майже не вживається <g/> .
doc#1 Та навіть і це здається йому занадто жорстоким <g/> .
doc#1 Але « <g/> Буквар <g/> » був тільки першою ланкою у Шевченкових задумах <g/> , ланкою <g/> , до певної міри навіть символічною <g/> .
doc#1 <p> Період <g/> , що його можна назвати другим петербурзьким періодом після заслання <g/> , був навіть коротший за будь-який інший <g/> , бо тривав трохи більше року <g/> .
doc#4 Пориваються й зв'язки з старшими поетами українського екзоду до Варшави й Праги — Маланюком <g/> , Дараганом <g/> , ба навіть з однолітками — Оксана Лятуринська <g/> .
doc#4 Зформулюймо її так <g/> : Засоби поетичної техніки Наталі Лівицької- Холодної <g/> , взяті в сумі й взаємодії <g/> , творять у її « <g/> нових <g/> » поезіях ( <g/> чи новій поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не поплутаєш ні з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення новітньої поезії від котурняної бутафорії й чимраз більшого включення до цієї поезії елементів <g/> , що вважалися в XIX сторіччі й навіть на початку нашого занадто прозаїчними для поезії <g/> .
doc#5 Тоді <g/> , коли Славенко визнає <g/> , що навіть якби він знайшов у висліді своїх спроб змогу створити синтетичний білок <g/> , це нічого б не розв'язало в житті людства <g/> .
doc#6 Справді <g/> , “ <g/> канадськости <g/> ” в творчості Курилика дуже багато <g/> , часто навіть з документацією <g/> , коли мистець точно льокалізує місце “ <g/> дії <g/> ” даної картини <g/> .
doc#6 Та <g/> , зрештою <g/> , навіть у тих Куриликових творах <g/> , що виростали з традиції Бройгеля <g/> , знаходимо не лише принадні деталі <g/> , подавані здебільшого дрібно і збоку або на задньому пляні <g/> , ніби маляр хоче сказати <g/> , — так <g/> , це мило <g/> , це людяно <g/> , часом трохи смішно <g/> , посміхнися <g/> , глядачу <g/> , — але на цьому роля епізодів і епізодичних деталів не обмежується <g/> .
doc#6 <p> Виразні в творчості Курилика біографічні та історично-документальні елементи <g/> , які він провадив на практиці і підкреслював у програмових заявах <g/> , елементи серійности в його творчості <g/> , що виявлялися <g/> , приміром <g/> , як уже показано <g/> , в однообличності його персонажів <g/> , нарешті <g/> , навіть сама його біографія й стиль життя <g/> , здавалося <g/> , штовхали саме до такої кваліфікації — чи може краще сказати <g/> , дискваліфікації його малярства <g/> .
doc#9 Особливо поширилися ці зустрічі <g/> , які з волі чи проти волі <g/> , свідомо чи несвідомо несли на Велику Україну галицькі слова і звороти <g/> , наголоси і навіть вимову <g/> , з початком XX ст <g/> .
doc#9 Питання це було таке актуальне <g/> , що <g/> , незважаючи на навальне розгортання колосальних і часто катастрофічних подій <g/> , воно привернуло до себе увагу громадськости і навіть викликало невеличку дискусію в « <g/> Промені <g/> » 1917 р. між О. Янатою і М. Грушевським <g/> .
doc#9 <p> У літературі письменники — вихідці з Галичини створюють навіть своє окреме літературне об'єднання — « <g/> Західна Україна <g/> » <g/> .
doc#9 Завдяки ним українська літературна мова піднеслася на такий щабель <g/> , з якого дуже багато рис мови І. Нечуя- Левицького виглядають тепер надто застарілими <g/> , щоб не сказати примітивними або навіть комічними <g/> . </p>
doc#9 <p> Загалом явище це ще не стабілізоване <g/> , але вже таке поширене <g/> , що має всі підстави бути зафіксованим навіть у нормативних словниках <g/> . </p>
doc#9 Навпаки <g/> , в новіших своїм постанням або поширенням словах помічаємо вагання <g/> , яке проходить навіть через найавторитетніші українські словники й підручники <g/> .
doc#9 Якщо в клясиків з Великої України таке вживання займенника воно характеризувало переважно розмовно-оповідні стилі <g/> , то в Галичині таке воно можливе і часте в безособових реченнях незалежно від стилю викладу <g/> , навіть і в найсуворіших наукових стилях — імовірно за зразком німецької мови з її es <g/> , обов'язковим у певних типах безособових речень <g/> .
doc#9 І коли нерівномірність і неоднаковість суспільно-політичного розвитку Галичини й Великої України особливо сприяла витворенню діялектної многоосновности в українській літературній мові <g/> , то скільки б це не породжувало перехідних і швидкоплинних мовних труднощів і навіть непорозумінь <g/> , але в загальному балянсі розвитку української літературної мови це є явище <g/> , яке можна розцінити тільки позитивно <g/> . </p>