Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Навчання Н. припало на період <g/> , коли старо-імперська школа розхиталася <g/> .
doc#0 Спочатку його популяризовано — ще б пак <g/> , сатира на імперіялістичний мілітаризм <g/> .
doc#1 І всюди цей процес перегляду і переосмислення ішов в одному й тому ж напрямку <g/> : відмова від зовнішнього ефекту <g/> , зосередження дії на внутрішньому світі й духовних цінностях людини <g/> ; особливе відчуття вселенської злагоди <g/> , душевна рівновага <g/> , злиття зі Всесвітом в ідеальній гармонії <g/> . </p>
doc#2 Є щось від царівни в цій дівчині <g/> , і подивіться <g/> , скільки Грації <g/> , любови й доторку ніжної іронії в цьому образі <g/> : </p><p> А царівни по одній </p><p> підіймають луки вій <g/> , </p><p> виходжають на ставок </p><p> подивитись на рибок <g/> , </p><p> на високії дуби </p><p> випускати голуби <g/> . </p>
doc#4 Вона вміє піднести собаку свого дитинства Гаршнепа й кота своєї старости <g/> , не названого в віршах <g/> , — у значущі символи <g/> , та все таки не висуває жадних претенсій ні на універсальність <g/> , ні на епічність <g/> . </p>
doc#5 Нова людина не витрачатиме часу на мистецтво <g/> : це буде « <g/> тип шофера <g/> , простий <g/> , бадьорий і взброєний практичними <g/> , власне технічними знаннями <g/> » <g/> . </p>
doc#5 Може тому <g/> , що « <g/> Невеличка драма <g/> » написана на рік пізніше від « <g/> Доктора Серафікуса <g/> » <g/> ? </p>
doc#6 <p> Виходень з суспільного споду — його батько <g/> , людина з трирічною освітою <g/> , невсипущою гіркою працею своєю й усієї родини вибився на розмірно заможного фармера <g/> , хоч починав з нічого <g/> , коли дев'ятнадцятирічним юнаком — чотири роки перед народженням Василя — прибув з румунської тоді Буковини ( <g/> 1923 <g/> ) на західноканадські прерії <g/> , — молодший Курилик на гребені хвилі мистецького успіху задовольнявся малим <g/> .
doc#6 <p> Виходень з суспільного споду — його батько <g/> , людина з трирічною освітою <g/> , невсипущою гіркою працею своєю й усієї родини вибився на розмірно заможного фармера <g/> , хоч починав з нічого <g/> , коли дев'ятнадцятирічним юнаком — чотири роки перед народженням Василя — прибув з румунської тоді Буковини ( <g/> 1923 <g/> ) на західноканадські прерії <g/> , — молодший Курилик на гребені хвилі мистецького успіху задовольнявся малим <g/> .
doc#6 Курилик найчастіше має гру зеленого на зеленому або поруч зеленого ( <g/> приміром <g/> , на цій виставці — “ <g/> Клечальна неділя <g/> ” <g/> , — ч. 11 або “ <g/> Корови під зливою <g/> ” — ч. 28 <g/> , а поза нею дуже часто <g/> , наприклад <g/> , на самій переїзній виставці 1982—1984 років у “ <g/> Долина Дону в сірий день <g/> ” <g/> , “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , “ <g/> Пасторальна симфонія <g/> ” <g/> , “ <g/> На битій дорозі не росте трава <g/> ” та ін <g/> .
doc#6 Такою ж спрощеною монументальністю відзначаються сцени праці польських робітників “ <g/> Лісоруби в долині Оттави <g/> ” і “ <g/> Поляки в Лейкгеді <g/> ” — чотири потужні постаті робітників <g/> , що працюють на пересипанні зерна <g/> .
doc#8 На кожному з них вміщалося дві-три фрази <g/> .
doc#9 Звичайно <g/> , я і перед тим знав <g/> , зокрема з дискусії навколо правопису 1928 року <g/> , про відмінності мови Галичини супроти мови мого рідного міста <g/> , але <g/> , звісно <g/> , і Києва та й більшости міст на схід від Збруча супроти мови Галичини <g/> .
doc#9 На жаль <g/> . </p>
doc#9 « <g/> Русалка Дністрова <g/> » — єдиний тоді вияв романтичного підходу до мови в Галичині <g/> , залишилася майже невідомою на схід від Збруча <g/> .
doc#9 Якщо можна збагачувати свою мову <g/> , впроваджуючи до неї штучно досі чужі їй лексеми з різних інших джерел <g/> , якщо можна літературну мову зорієнтувати не на якусь певну говірку <g/> , а на поєднання різноджерельних елементів <g/> , на конґльомерат <g/> , на синтезу <g/> , на кованість <g/> , — то чому важливим складовим елементом цього конґльомерату не можуть бути слова й форми <g/> , взяті з Галичини <g/> ?
doc#9 Якої ваги надавано цьому питанню <g/> , видно хоч би з тото <g/> , що воно було об'єктом не тільки приватних розмов <g/> , а й спеціального обговорення <g/> , наприклад <g/> , на з'їзді Української демократичної партії восени 1905 р. Там « <g/> після довгих дискусій помирилися на тому <g/> , що треба наблизити правопис до галицького і не вживати ы та ъ <g/> , але ся писати вкупі та дві кропки ставити тільки над йотованим і <g/> »iv <g/> . </p>
doc#9 У загальній же частині Модест Левицький стоїть на позиції компромісу <g/> , поєднання галицьких і великоукраїнських елементів у єдиній літературній мові <g/> , заперечуючи всякі різкі відхилення чи в той <g/> , чи в той бік <g/> .
doc#9 « <g/> Паде дощ <g/> » — « <g/> Він іде <g/> » <g/> , 12 <g/> ) <g/> ; жию — живу ( <g/> « <g/> Не тільки жиють <g/> , а на життя мають <g/> …
doc#9 Питання це було таке актуальне <g/> , що <g/> , незважаючи на навальне розгортання колосальних і часто катастрофічних подій <g/> , воно привернуло до себе увагу громадськости і навіть викликало невеличку дискусію в « <g/> Промені <g/> » 1917 р. між О. Янатою і М. Грушевським <g/> .