Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 <p> Пізно <g/> , вже в « <g/> Веселці <g/> » <g/> , вперше дозволяє собі Лятуринська впровадити в свою мову рясноту здрібнілих висловів <g/> , просячи землю-неньку простелитися пір'ячком <g/> , просячи сестричок не топтати волошок їхніми черевичками <g/> .
doc#6 Як і збивання людей у суцільні безобличні гурти <g/> , про яке вже була мова ( <g/> пор <g/> .
doc#9 Вся літературно-видавнича діяльність <g/> , а тим самим відповідальність за розвиток української літератури <g/> , української культури і літературної мови переноситься на Галичину <g/> .
doc#9 <p> І все-таки <g/> , всупереч цьому <g/> , П. Куліш об'єктивно був провідником галицьких впливів на Велику Україну в мові ( <g/> та й не тільки в мові <g/> , але це виходить за межі нашої теми <g/> ) <g/> .
doc#9 У нас наукові твори на народній мові навряд чи скоро заведуться <g/> , та й практичного ходу їм не дають <g/> , але повістярство природно розведеться до ладу і мало б добрий хід <g/> …
doc#9 Не збиваючи такої оцінки ролі М. Старицького в розвитку нашої літературної мови <g/> , ми мусимо поставити тут його мовні здобутки <g/> , його « <g/> кузню слів <g/> » під дослід з того погляду <g/> , чи можна до них прикласти і першу половину висловлювань Олени Пчілки — Люби <g/> , чи можна говорити про те <g/> , що і М. Старицькому імпонує мова галицької інтелігенції <g/> .
doc#9 Яскравий приклад цього — загальновідомі факти праці І. Франка над мовою своїх творів і послідовних реакцій цієї мови в напрямі наближення її до великоукраїнської <g/> . </p>
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи тільки чистоту мови від чужомовних впливів і домішок <g/> .
doc#9 Одні просто обороняли тогочасний стан літературної мови від нападків реакційного критика <g/> , другі висловлювали своє невдоволення цим станом <g/> , але робили стільки оговорок і застережень <g/> , Що фактично виходило <g/> , що вони теж обороняють цей стан <g/> . </p>
doc#9 Чим саме така погана галицька мова <g/> ?
doc#9 Такий спосіб доказу <g/> , не говорячи вже про його невідповідність фактам <g/> , взагалі мав би відвести дискусію від принципових питань — чи повинна українська літературна мова бути діялектно многоосновною і яка в цій многоосновності питома вага галицьких елементів — і перетворити її на дрібничкові суперечки з приводу окремих <g/> , розрізнених слів і зворотів <g/> .
doc#9 « <g/> Силує не Грушевський до сії мови <g/> , а його й других потреба вислову духа <g/> , — та стихійна сила <g/> , перед якою нічого не значить лемент людей <g/> , що низькооко хотять затримати нашу націю для домашнього обиходу <g/> , при мові баби Палажки <g/> »3. І на завершення своїх доказів І. Стешенко показує <g/> , що в Б. Грінченка і в С. Єфремова — а їх мову Нечуй-Левицький проголосив зразковою і вільною від ненависних йому новотворів і галицизмів — вживається <g/> , і то досить широко <g/> , чимало з проскрибованих суворим мовним критиком слів <g/> . </p>
doc#9 Подавши об'єктивно-історичну картину <g/> , як і чому галицькі мовні елементи проникали до української літературної мови <g/> , він радить не викидати їх негайно <g/> , як пропонував І. Нечуй-Левицький <g/> , але все-таки поволі відходити від них <g/> , повертаючи таким способом літературну мову до її наддніпрянської основи <g/> .
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#9 « <g/> Щодо мови <g/> , — пише М. Чернявський <g/> , — М. Коцюбинський був прихильником мови західноукраїнської й почасти галицької <g/> , а Грінченко навпаки <g/> » <g/> , — і далі ілюструє це такими конкретними малюнками <g/> : « <g/> Деякі з рукописів і Грінченко <g/> , і я зрікались читати через їх мову <g/> .
doc#9 Таким чином виразна логічна суперечність між значенням і граматичною структурою слів вчас-ний-завчасний у літературній мові стає зрозумілою <g/> , коли ми з'ясовуємо собі <g/> , що слово вчасний літературна мова затримала зі своїм старим східноукраїнським значенням <g/> , а слово завчасний прийняла з тамтешнім значенням із західноукраїнських говірок <g/> .
doc#9 Українська літературна мова не сприйняла галицького слова штука — « <g/> мистецтво <g/> » <g/> , але органічно засвоїла похідне від нього слово штучний <g/> , не сприйняла галицького слова пукати — « <g/> тріскатися <g/> » <g/> , але вживає похідного від нього слова розпука <g/> .
doc#9 урок <g/> ) <g/> , язик — мова ( <g/> « <g/> Говорити зовсім не таким академічним язиком <g/> » — С. 25 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 Мова художніх творів І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції використана тут тільки для того <g/> , щоб способом заперечення показати <g/> , що дали українській літературній мові галицькі впливи в лексиці <g/> .
doc#9 Це знову ж таки може правити за доказ потрібности деяких галицьких елементів в українській літературній мові <g/> .